Літа плинуть собі стиха, як сказав поет, а з літами не так вже й тихими та мирними відпливаємо й ми у безвість призначеної нам долі. По роках життєвих буревіїв, знеможені та кволі, пригортаємо внуків і намагаємося передати їм мудрість поколінь. А в їхніх очах, одначе, бачимо тихий смуток, ба й співчуття. Мовляв, ваш світ уже...
Already a member? Увійдіть тут