Ідучи Алеєю пам’яти біля стін Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві, мав нагоду зустріти жінку, напевно маму, котра на колінах цілувала фотографію полеглого сина-воїна, який віддав своє життя за батьківщину у війні на сході України, котру інколи деякі люди називають „неіснуючою”.
Йдучи та вдивляючись в незчисленні обличчя полеглих воїнів, мимоволі починаєш усвідомлювати наскільки реальна та жахлива ця війна. Досі перед собою бачу обличчя отих хлопців і дівчат, синів, чоловіків і жінок, дітей. Вічна їм пам’ять!