Хочу написати історикам на замітку. Моя сестра, Валентина, прибула до Києва 12 січня 1972 року. Рано-вранці. Одразу ж поїхала до Івана Світличного. Годині о 9-ій подзвонила до дверей. Двері відчиняються, і двоє красивих юнаків, як Валя їх обізвала, виходять. Вона одзразу все зрозуміла та й каже: „Ой, пробачте, я не туди дзвонила!“