Вірш присвячений моєму татові – Миколі, який жив у 1904-1984 роках. Боже прости Їм всі провини. Нехай з Тобою там радіють. Минають роки, а ми, Його внуки і сини, Тепер несемо в майбуття Їхнє життя, Їхнє Я, Їх надію. Колись бувало, шо Вони В куточку десь, щоб я не бачив, Щоб не почув як Вони...
Already a member? Увійдіть тут