Browsing: Голодомор

КИЇВ. – 28 листопада Націо­нальний корпус встановив біля посольства Росії у Києві десяток дерев’яних хрестів, під якими запалив свічки у пам’ять закатованих голодом українців. Представники Націо­наль­ного корпусу запалили смолоскипи. На паркан посольства вивісили плякат з напи­сом: „Пам’ятаємо, хто наші вороги“, „Вбивали тоді. Вбивають зараз“. Участь у заході взяли близько 300 осіб.

27 листопада Світовий Конґрес Українців (СКУ) закликав українські громади у світі запалити свічки пам’яті та спільно вшанувати жертв Голодомо­ру-геноциду 1932-1933 років. Знаков­им цього року стало оголошення нового проєкту СКУ – Міжнародної мережі нащадків жертв Голодомору.

У віртуальній події взяли участь президент СКУ Павло Ґрод, голова Міжнародного координаційного комітету у справі вшанування Голодомору Стефан Романів, Глава Української Греко-Като­лицької Церкви Святослав, Предстоятель Право­славної Церкви України (ПЦУ) Епіфаній та голова Міжнародної мережі нащадків жертв Голодомору Оля Сорока.

ТЕЛЬ-АВІВ. - 28 листопада в Ізраїлі згадали жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років. В Посольстві України працівники запалили свічки, постояли у хвилині мовчання та згадали, як і хто призвів українців до голоду. Посол України Євген Корнійчук зазначив, що в ці дні в Україні та багатьох країнах світу вшановують пам’ять жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років. Для кожного українця Голодомор став ціною, яку заплатив український народ за прагнення до свободи. Надзвичайно важливо зберігати пам’ять про геноцид, здійснений тоталітарним комуністичним режимом з метою знищення української нації.

Посол також відвідав греко-католицьку церкву в Яффо, де відбулася поминальна служба на вшанування мільйонів невинно загиблих українців під час страшної трагедії.

ЧЕРКАСИ. – 28 листопада на Соборній площі представники духовенства, влади і громадських організацій до пам’ят­ного знаку поклали квіти, калину й колоски пшениці. Пред­ставники релігійних конфесій провели спільний поминальний Молебень за жертвами голодоморів, які загинули мученицькою смертю від голоду та вшанували їхню пам’ять хвилиною мовчання.

Черкасці долучилися також до всеукраїнської акції „Запали свічку“, що відбулась на Соборній площі.

ОСЛО, Норвегія. – Проєкт до 87-ої річниці Голо­домору „Ляльки для ненароджених“ започаткувала у 2018 році Тетяна Золочевська з Бремена, Німеччина. Своїми роботами майстрині народної ляльки-мотанки з України та світу (Норвегія, Німеччина, Португалія) розповідають про болючі сторінки української історії, про Голодомор, як акт геноциду українського народу. Також вони відправляють листівки-композицiї з світлинами українських ляльок друзям з усього світу, залучають засоби масової інформації. Проєкт підтримало Генеральне консульство України в Гамбурґу.

Українська школа „Еллісів“ в Осло готує лекцію про цю трагедію, а дорослі зможуть переглянути 15-хвилинну документальну стрічку „When we starve“ („Коли ми голодуємо“), продюсером якої є д-р Борис Буняк зі США.

НЮ-ЙОРК. – 21 листопада у Катед­ральному соборі Св. Патрика відбулася Панахида за жертвами Голодо­мору-геноциду 1932-1933 років в Україні, яку спільно відслужили Мит­рополит Української Православної Церкви в США Антоній та Єпископ Стемфордської єпархії Української Греко-Католицької Церкви Павло Хомницький.

Особливістю цьогорічного заходу, в якому участь традиційно взяли акредитовані в Ню-Йорку українські дипломати, стало заохочення його організаторами представників української громади замість відвідання собору приєднатися до прямої вебтрансляції служби через карантинні обмеження.

КИЇВ. – 20 листопада у Національ­ному музеї Голодомору-геноциду презентували виставку „Марія” канад­ської художниці українського походження Лесі Марущак, яка була представлена у дев’яти країнах світу, а нині з нагоди 87-их роковин пам’яті жертв Голодомору, її вперше привезли в Україну.

„Команда музею понад рік працювала над тим, щоб виставка Лесі Марущак була представлена в музеї Голодомору”, – зазначила генеральна директорка музею Олеся Стасюк. Вона розповіла, що у центрі виставки – образ реальної дівчинки Марії. Батька Марії за опір тоталітарній комуністичній владі ув’язнили, після повернення додому він помер. Мати Марії зібрала колоски на дорозі, щоб нагодувати дітей, однак їх забрали, жінку побили, після чого вона теж померла.

НОРТ РОЯЛТОН, Огайо. – 19 листопада з нагоди 87-ої річниці Голо­домору-геноциду перед храмом Української Православної Церкви (УПЦ) св. Трійці, біля пам’ятника невинно загиблим від голоду, духовенство відслужило Панахиду.

Молебень очолив правлячий архиєрей Пармської Єпархії Україн­ської Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) Богдан Данило у співслужінні настоятеля парафії св. Трійці Митрофорного протоєрея Романа Загурського, пароха парафії Пок­рова Пресвятої Богородиці УГКЦ в Пармі протоєрея Михайла Дроздов­ського, настоятеля парафії св. Володимира УПЦ в США, що в Пар­мі, протоєрея Івана Наконечного та протодиякона Ігора Махлая, ректора Катедрального собору св. Йосафата УГКЦ в Пармі протоєрея Володимира Грицюка та пароха УКЦ в Клівленді протоєрея Андрія Гановського.

Громадська організація „Україна-2050” закликає всіх небайдужих підписати петицію за включення слова „Holodomor” в світових англомовних словниках, щоб цілий світ знав про один з найбільших геноцидів у XX ст. – геноцид проти українського народу, що призвів до загибелі мільйонів українців.

Зазначене важливе, щоб не допустити подібного в сучасній історії, навчаючись на наслідках минулого.

Моя давня й щира приятелька у Чикаґо Неоніла Личик, полтавка з походження й донька корінних полтавців Шерстюків – Романа та Тіни (з дому Рябуха).

Уродженці Нового Тагамлика, родин­ного села Н. Шерстюк, а, можливо, її далекі чи близькі родичі – залізничник Дмитро Шерстюк та робітник школи Терентій Шерстюк були засуджені у грудні 1937 року до розстрілу. Їхнього ж односельця селянина Павла Шерстюка було засуджено 26 червня 1941 року Полтав­ським обласним судом до 10 років позбавлення волі.

Проєкт „Марія” представлений на фестивалі „Landskrona Foto” у Швеції – це художня інсталяція канадського фотографа українського походження Лесі Марущак, яка ділиться історією Голодомору очима свідка. Сьомий фотофестиваль тривав до 20 вересня та включав понад 20 виставок.

Одне із зображень проєкту відображається як головний реклямний образ фестивалю „Lands­krona” на цифрових білбордах у центрі міста. „Проєкт Лесі Марущак – це роздуми про пам’ять та травми Голодомору. Відправна точка – портрет свідка Марії Ф., яка переїхала до Канади. Це твір змішаної техніки з використанням архівних зображень, які переосмислюються цифровим способом, що призводить до несвоєчасного візуального оповідання”, – прокоментувала куратор „Landskrona 2020” Моніка Алленде.

Я належу до останнього покоління, батьки і матері якого особисто пережили Голодомор 1932-1933 років і розповіли про це своїм дітям. Я доволі рано дізнався про цю найбільшу трагедію українського народу від матері. Протягом свого життя вона не раз поверталась до цієї теми. Все моє життя думки про причини цієї трагедії не покидали мене. Нарешті прийшов час підбити підсумок власних пошуків і спробувати відповіді на питання чому це сталось.

Батько моєї матері – Василь Мясковський був заможним селянином з непоганою, як на той час, освітою. Він рано зрозумів пануючі тенденції і одним із перших вступив до колгоспу, очоливши один з п’яти колгоспів села Мошняги Балтського району, що на півночі Одеської области. Батько мого батька – Петро Швець був швидше бідняком, ніж заможним, мешкав у тому ж селі, мав велику родину і нездолане прагнення до самостійности.