Browsing: Подорожі

ВІННИЦЯ. – Вінниця – одне з найкрасивіших міст України. Сюди звідусіль приїздять туристи, щоб помилуватись архітектурою міста, відвідати історичні пам’ятники. Серед них – музей-садиба і мавзолей хірурга Миколи Пирогова, незвичайний світломузичний плаваючий фонтан „Рошен“, який є найбільшим в Україні і в Европі.

ХЕРСОН. – У місті представлено новий туристський маршрут „Тав­рійське екооздоровлення. Багато хто бував у Туреччині чи Єгипті. Панде­мія коронавірусу змусила багатьох поцікавитися, а що цікавого є в Україні? Виявляється, багато чого. І серед перлин природи – заповідні місця Херсонщини. Лише тут можна побачити, як могутній Дніпро ділиться на десятки річечок, рукавів, утворюючи озерця та острівці в обіймах яскраво-зелених плавнів.

Крихітне село Маліївці з населенням близько 700 мешканців, розташоване поблизу траси Чернівці–Житомир, на лівому яристому мальовничому березі річки Ушка, де збереглися палац відомого графського роду Орловських, старовинний парк із двома ставками і фонтанами, стилізована під замкову вежу водонапірна башта, 18-метрова скеля з водоспадом і печерним гротом – келіями монахів у порослій мохом скелі, де водоспад замість вхідних дверей, сміливо можна назвати наймальовничішим куточком Поділля.

Продовжуємо друкувати щоденник мореплавця Ігоря Пилипчука, працівника редакції тижневика „Свобода“, який на вітрильному човні „Еней“ вирушив у подорож довкола світу.

Промайнуло пів сторіччя, і я повернувся на Луганщину, до краю, де прожив перші роки після народження в місті Золоте. Взагалі, у мене є і батьківщина – Галичина, і матьківщина – Південна Слобожанщина (передана від Харківської области новоутвореній Луганській в 1937 році).

КРОПИВНИЦЬКИЙ. – Львів’янин Іван Забабаха побував на прийомі англійської королеви, на козацькому човні відвідав 17 морських країн, брав участь у зйомках художніх і документальних стрічок польського режисера Єжи Гофмана.

„Свобода“ продовжує публікувати щоденник працівника редакції Ігоря Пилипчука, який на вітрильнику „Еней“ здійснює морську подорож довкола світу і перебуває в Індонезії.

Ми продовжуємо публікацію щоденника працівника редакції „Свободи“ Ігоря Пилипчука, який здійснює навколосвітнє плавання на вітрильному човні „Еней“. 3 грудня 2020 року Друга година ночі. Виходжу з…...

„Свобода“ продовжує друкувати уривки з щоденника працівника редакції Ігоря Пилипчука, який на вітрильнику „Еней“ самітньо породожує довкола земної кулі.

10 вересня

Два дні штилю сильно тиснуть на психіку. В цьому сенсі сильний вітер, навіть шторм, легше переноситься, бо там є з чим працювати. Штиль можна порівняти з пустотою, порожнечею. В морі штиль не буває повним спокоєм. Як правило, він завжди супроводжується довгими пологими хвилями, які постійно розгойдують човен. День такого розгойдування – і вже стискаєш зуби. А коли штиль не повний, а дує легенький вітер – буває ще гірше.

Працівник редакції тижневика „Свобода” Ігор Пилипчук продовжує кругосвітню подорож на човні-вітрильнику „Еней”. Він двічі перетнув Атлантичний океан, обійшов Південну Америку і тепер перебуває в Тихому океані. З ним при кінці серпня мала електронну розмову директорка департаменту видавничої справи і преси Держтелерадіо України Вален­ти­на Бабилюлько. Інтерв’ю з дозволу І. Пилипчука подається з деякими скороченнями.

Прийміть, Ігоре, найщиріші вітання з нагоди Дня незалежности України. Де зараз Ви перебуваєте?

Вашого електронного листа я отримав на гарному острові Мурея, який знаходиться в Тихому океані на відстані 15 кілометрів західніше відомого острова Таїті, і є територією Французької Полінезії.

СОКИРНА‚ Черкаська область. – Відомий український письменник Данило Мордовець почав свою повість „Гайдамаки“ спомином про село Сокирна: „Версти дві або три від містечка Мошни‚ на вогкій рівнині‚ яка притикає до Дніпра‚ притулилося невелике сільце Сокирна. Сховав­шися між зеленими вербами‚ стояло воно тихо й спокійно‚ ні поляки‚ ні татари‚ ні московське військо ніколи не заглядали сюди. Правда‚ що й доступу для сторонніх майже не було. Зі східнього боку стелилося широке‚ неосяжне русло Дніпра‚ на північний схід були стави та болота‚ а на захід сосновий бір‚ ще не зачеплений сокирою. Не зважаючи на близьке сусідство з Мошнами‚ Сокир­на лежала зовсім на боці і навіть не мала ніякого шляху до містечка. Зате з Сокирної ясно було видно черкаську дорогу‚ або краще початок її‚ бо ледве з’явившись під горою‚ вона зникала у лісі і тяглася вздовж Дніпра‚ то наближаючись‚ то віддаляючись від берега“.

СТЕБЛІВ, Черкаська область. – У Корсунь-Щевченківському районі є просто казкова місцина – кам’янисті береги річки Рось та її притоки Боровиці. Колись тут була фортеця, збудована ще Ярославом Мудрим, яка згоріла разом із містом Боровим (першоназва Стеблева). Сьогодні одне з найцікавіших місць – меморіяльний музей Івана Нечуя-Левиць­кого в його родинному будинку, де письменник прожив понад пів століття – з 1852 по 1904 рік.

Як відомо, він так і помер неодруженим. У нього ніби була наречена Надія, але їхній спільний товариш запросив обох похрестити його дитину. За християнським звичаєм після цього вони вже не могли бути подружжям. Пізніше Микола Лисен­ко присвятив цій трагічній любові свій романс „Коли розлучаються двоє” на слова Генріха Гайне і переклад Максима Славінського.