Browsing: Редакційна

Час‚ у зв’язку з війною в Україні‚ не йде‚ а летить‚ не встигаємо зосередитися на свіжій події‚ як  увагу вже перебирає на себе інша‚ „пазли“ блискавичних інтернетних повідомлень мигтять перед очима‚ а скласти їх в ясну‚ завершену картину не вдається.

Минули пам’ятні дні 8 і 9 травня, коли Україна відзначала День пам’яті та примирення та День перемоги над нацизмом.

Скоро вже десять років‚ як в Україні впав пам’ятник мітичному „вождеві світового пролетаріяту“ Ленінові. Це трапилося в Києві під час Евромайдану. Наступного року‚ 2014-го‚ впало їх 1,300.

В Україні і світі громадськість живе в очікуванні контрнаступу України на окупаційне військо Росії. Відповідальні представники Збройних сил України радять не гнати коней, бо такий наступ треба ретельно приготувати.

Українське суспільство ще не забуло болючої загальнонаціональної суперечки‚ спричиненої приватизацією державного майна у перше десятиріччя відновленої в 1991 році державної незалежности України.

Після нападу на Україну 24 лютого 2022 року світові лідери не спромоглись виключити Росію з ООН. На заклик українських дипломатів не призначати Росію головуючою в Раді безпеки в ООН розводять руками: немає юридичного механізму.

Так в Україні й повинно бути – щоб найвища Національна нагорода в галузі культури і мистецтва носила ім’я Тараса Шевченка. „Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний.

Останнім часом у „Свободі“ було кілька повідомлень про наукові і громадські події, присвячені становищу жінок в умовах війни в Україні.

Колись відомий російський письменник Федір Достоєвський‚ автор глибоко психологічних і великою мірою пророчих романів – між іншим‚ людина з родовим українським корінням – розмірковуючи над соціяльними теоріями проґресу‚ поставив перед собою це запитання:

Японська розвідка повідомила про смерть 20 російських генералів в Україні. Як зазначають аналітики розвідки, генерали особисто командують сотнями чи тисячами солдатів.

Можливо‚ колись давно цей відомий в усіх мовах вислів мав під собою підстави: „Говорять гармати – музи мовчать“.

21 лютого не лише Україна, не лише діяспора, а вся світова громадськість не без тривоги чекали на виступ Володимира Путіна перед Федеральними зборами Росії.