Browsing: Редакційна

„Згинуть наші вороженьки‚ як роса на сонці…“ – дуже поетично це звучить‚ дуже гуманістично! Ледве чи ще якийсь народ у світі своїх смертельних ворогів так любо-мило‚ так‚ властиво‚ вибачливо‚ з жалем називає „вороженьками“. Тридцять перший рік над Україною світить сонце державної незалежности‚ а „роса“ не зникла‚ і сьогодні вона‚ як уже багато разів в трагічній історії нашого народу‚ – криваво-чорна.

За повідомленням Офісу Генерального прокурора України, станом на 10 травня було зареєстровано 15,657 злочинів проти України. Ще 15 березня Сенат США одноголосно ухвалив резолюцію, яка вимагає розслідування щодо президента Росії Володимира Путіна як воєнного злочинця.

Вже іде 86-ий день війни Росії проти України. Телеканали‚ електронні видання‚ соціяльні мережі докладно інформують про ситуацію на різних напрямках фронту‚ про знищені російськими ракетами важливі промислові підприємства‚ лікарні‚ музеї‚ церкви‚ про вбитих мирних людей і дітей‚ про гідну подиву стійкість і героїзм Збройних сил України‚ які крок за кроком відвойовують від окупантів рідну землю на півдні і сході.

Військова тематика завжди була невід’ємною частиною пісенної культури України. Чимало пісень були журливими, тому що Україна часто старждала від злочинів зовнішніх і внутрішніх ворогів.

Що непокаране зло неминуче повертається‚ й то щоразу у небезпечнішому вигляді‚ щоразу підступніше і безжальніше‚ бачимо в житті на кожному кроці – як у суспільному‚ так і в індивідуальному. Так завжди велося‚ і нічого не змінилося тепер – тим більше‚ що людським вадам все легше закорінюватся в нашому сьогоднішньому вкрай секуляризованому‚ загрузлому в релятивізмі світі.

Російська пропаґанда розгортає у світі нову політичну кампанію, закликаючи пожаліти росіян, які, мовляв, страждають від суворих і ніби незаслужених санкцій. Кремлівські пропаґандисти діють дуже вправно, переконуючи західних політиків, підприємців, суспільство в недоцільності і навіть шкідливості для самого Заходу санкцій проти Росії. Опитування громадської думки демонструють, що прихильників антиросійських карних заходів у Европі стає чимраз менше.

Як на наш сьогоднішній світ‚ де зібралося так багато неправди‚ ненависти і лицемірства‚ де майже безперервно проливається невинна людська кров‚ воістину унікальною постає Україна‚ надія для всього втомленого нескінченними кривдами людства – надія на те‚ що його подальша історія ще здатна розпогодитися‚ і що темрява зла безсила перед світлом любови до життя і свободи‚ перед готовістю захистити їх навіть найдорожчою ціною. „Бо тільки той життя достойний і свободи‚ хто кожен день іде за них на бій“.

Уже 50 діб триває хижацька навала північної орди на Україну. Ватажок її, вихідець з „бандитського Петербурґу“ і вихованець кривавого КҐБ Володимир Путін, оголосив світові, що йдеться про визволення „братнього народу“, який потерпає під гнітом націоналістів, про „денацифікацію“ і „демілітаризацію“ України, яку насправді вже давно обеззброїли його попередники з СРСР.

Історія і всі праведні Небесні Сили вивели Україну на той останній поріг‚ на якому вона нарешті обтрусить свої ноги від решток московського бруду і визволить свою віками гноблену московитами національну душу від злоякісного почуття меншовартісности. Це не просто несумісні‚ а діяметрально протилежні генези – московська схильність до імперського рабства і непоборний український дух свободи.

В історії чимало повторень. Історики пам’ятають часи перед Другою світовою війною, коли провідники низки країн, як і мешканці тих країн, насолоджуючись здобутим миром після недавньої кривавої світової війни, скептично дивилися на переможену Німеччину, де новий фюрер робив спроби відновити заборонений військовий потенціял, спираючись на підтримку новонадбаних приятелів.

Сьогодні – тридцятий день вторгнення московської орди в Україну. Насправді цій війні вже дев’ятий рік – з часу загарбання московитами українського Криму і частини Донбасу. А якщо ще точніше‚ то Росія не припиняє знищувати Україну вже майже 370 років‚ починаючи від сумнозвісного Богданового Переяславу. Відтоді українці знов і знов стають до боротьби з цим кривавим хижаком‚ то виборюючи бодай ковток свободи‚ то знову опиняючись в імперському рабстві.

Вже три тижні Україна успішно відбиває повномаштабний наступ Росії. Наміри Володимира Путіна за кілька днів захопити Київ зруйнував героїчний опір війська й усього народу України. Просування російських військ сповільнилось, на окремих ділянках повністю зупинилось, а подекуди українська армія проводить контратаки.