Browsing: Тема дня

Сьогодні ми всі маємо велике сподівання‚ що перемога України у війні з людиноненависницькою Москвою радикальним чином змінить не лише політичну й економічну реальність‚ але й духовну‚ церковну.

Судячи з усього, у позиції західних держав щодо постачання озброєнь Україні відбулося суттєве зрушення. 7 грудня з’яви­лася інформація, незабаром підтверджена американськими та німецькими офіційними особами, про те, що США зняли заперечення проти постачання Києву основного танка НАТО „Leopard 2“. Щоправда, формулювання при цьому були обтічні.

5 грудня Україна атакувала два аеродроми у центральній частині Росії, запустивши безпілотники зі своєї території.

Чи обшуки‚ про які ми говоримо‚ означають‚ що небезпека минула? Будуть арешти‚ слідства‚ суди? Чи це „рішучість“ на показ‚ щоб заспокоїти громадянське суспільство‚ стурбоване огидним симбіозом „вошей з блохами“? Чи сплив би він на поверхню‚ якби не війна і не кричущі історії про московських аґентів в рясах?

Здавалося‚ на тлі нелюдськи жорстокої війни Московії проти українців як нації ніяка інша подія неспроможна сколихнути суспільну думку в Україні і набути‚ поряд з боями на фронтах‚ особливого‚ можна сміло сказати – історичного значення для завтрашнього дня країни. Але це сталося.

У контексті геноцидів потрібно вповні розчленувати імперію. Таке написав представник казанських татарів: „У 1552 році, після багатоденних боїв і облоги Казані, військо Івана IV (відомого як Грозний) увірвалося в місто, а потім розграбувало і спалило його.

Коли в середині 1990-х років Російська Феде­рація на очах усього світу показово знищувала Чеченську Республіку Ічкерія, її президент Джохар Дудаєв висловився однозначно: „Боягузливий Захід“.

Навіть на тлі всієї історії людства‚ на тлі її найтемніших сторінок‚ на тлі різних неронів‚ калігул‚ сталіних і гітлерів‚ Путін – особливий злочинець. Можна сказати – геній злочинства.

Однією із тактик, до яких починає вдаватись Росія у війні проти України, став енерґетичний терор проти цивільного населення України та її економічних потужностей.

Найменші поступки перед Москвою‚ мотивовані будь-якими‚ хоч би й найлогічнішими міркуваннями‚ зі стовідсотковою певністю залишили  б Україну смертельно загроженою у ближчому чи дещо віддаленому майбутньому.

Листування  росіян, причетних до війни проти України, виявляє ряд проблем держави-аґресора. Передовсім слабкість матеріяльного забезпечення війська. У соціяльних мережах з’явився лист Андрія Мустяци з Санкт-Петербурга: „15 жовтня їду в зону СВО (чи туди де війна).

У цьому тексті Марія Берлінська, учасниця бойових дій, громадська діячка, засновниця Центру підтримки аеророзвідки, аналізуючи недавнє минуле, оцінюючи теперішній момент і розглядаючи найближче майбутнє, попереджає, що в жодному разі не можна заспокоюватися і недооцінювати ворога.