Browsing: Історія

26 січня 2021 року минає сьома річниця, як у віці 95 років у США упокоївся Євген Стахів – видатний діяч українського підпілля на Донбасі, в Маріюполі й Луганську в часі Другої світової війни. Він жив з дружиною Марією, молодша сестра якої Наталка Винників 1943 року була розстріляна в Бабиному Яру. Виросли діти і онуки. Старший син Євген-Зенон народився у Львові 21 грудня 1944 року. Виїхав з батьками до США з Австрії в 1949 році. Вивчав гідрологію. Здобув докторський ступінь із управління водними ресурсами в Університеті Джона Гопкінса в Балтіморі. Проводить дослідження в цій галузі, спеціялізуючись на розробці методів управління водними ресурсами великих річкових басейнів та протиповеневого захисту в умовах кліматичних змін. Очолює управління міжнародних проєктів Інституту водних ресурсів Корпусу інженерів армії США.

Кримінально-політичний суд над українським істориком і дисидентом Валентином Морозом відбувся 17 листопада 1970 року. Кілька дисидентів були викликані радянським урядом давати свідчення для звинувачення проти підсудного. Серед них була художниця Алла Горська, яка відмовилася свідчити так само, як і інші. Усе ж В. Мороз був засуджений за антирадянську аґітацію і пропаґанду до 14 років.

28 листопада 1970 року А. Горська поїхала в село Васильків Київської области біля міста Фастів до дому свекра, щоб забрати швейну машинку. Вона не повернулася додому. Її чоловік Віктор Зарецький занепокоєний пішов за нею наступного дня. Будинок у Василькові був замкнений. Того ж дня свекра знайшли без голови біля колій на сусідньому фастівському вокзалі. Через три дні полі­ція змусила відкрити двері до будинку свекра у Василькові. У підвалі знайшли тіло А. Горської. Посмерт­ний медичний аналіз показав, що вона зазнала удару в потилицю.

Михайло Ломацький — відомий на Гуцульщині культурний і громадський діяч, педагог, письменник, який, за словами свого сучасника Степана Салика, також учителя, так полюбив цей край, його мешканців-гуцулів та їхніх дітей, що „віддав їм все, що мав найдорожче: серце і душу“.

М. Ломацький — подолянин, народився 23 листопада 1886 року в селі Суходіл поблизу Гусятина, над Збручем. Добре вчився в школі, а пізніше вступив на вчительські студії в Тернополі, продовжив їх у Заліщиках, де після закінчення семінарії здобув право викладати у школах Австро-Угорщини.

Швидко минає час і наші сучасники стають історичними особами. Саме так став історичною особою в українській журналістиці за кордоном і американському спорті Зенон Снилик – головний редактор газети „Свобода“ і капітан До дня його народження 14 листопада в 1933 році пропонуємо статтю Артура Валерка „Титан американського українства“, вміщену 3 березня 2011 року в газеті „Український футбол“.

2020 рік позначений двома ювілейними датами в історії Української Вільної Академії Наук (УВАН) на еміґрації. 16 листопада 1945 року в Авґсбурзі (Німеччина) групою українських учених було створено УВАН в Европі, яка мала на меті продовжити київську академічну традицію, тобто Українську Академію Наук (від 1921 року – Всеукраїнська Академія Наук). О. Архімович, один із фундаторів еміґраційної Академії та її президент, уважав, що УАН у статусі незаанґажованої наукової установи функціонувала лише перші 10 років, оскільки наприкінці 1920-их і на початку 1930-их років багатьох учених було заарештовано, а українську академію реорганізовано фактично на філію Академії наук СРСР. Варто зауважити, що УВАН була лише частково спадкоємницею ВУАН, оскільки лише частина членів ВУАН, які входили до її складу, переслідуваних совєтським режимом за невизнання комуністичної ідеології, еміґрували з України.

ЧЕРКАСИ. – До Дня Збройних сил України у художньому музеї 4 грудня відкрилась виставка „Воїни. Історія українського війська“.

Це 20 розповідей про історію військових формувань. Експозиція дає змогу зазирнути в минуле та подивитися, якими були однострої та зброя українських воїнів у різні історичні епохи. Світлини супроводжує інформація про тип військових організацій, чисельність і озброєння військ, методи воєнного мистецтва та найвизначніші битви. Відвідавши виставку можна дізнайтесь більше про історію військових формувань на теренах України від часів Русі до сьогодення. Організатор проєкту: Український інститут національної пам’яті.

ЧЕРКАСИ. – Виставку „Лицарі ордена Залізного Хреста“ підготували в обласному краєзнавчому музеї. Вона розповідає про Перший зимовий похід Армії Української Народної Республіки (УНР) – одну з найбільш героїчних і успішних бойових операцій часів Українських визвольних змагань 1917-1921 років.

У залі відчутний буремний дух початку ХХ ст.: прапори козацьких полків та формувань, світлини, репродукції з картин, манекени у воєнних одностроях, військові мапи, пляни наступальних операцій, особисті речі, листи з фронту. Автори експозиції в обласному краєзнавчому музеї, намагалися показати весь героїзм і трагізм української армії, яка у неймовірно важких умовах виборювала Незалежність своєї країни.

КИЇВ. – Український інститут націо­нальної пам’яті (УІНП) запустив геоінформаційну систему „Віртуаль­ний некрополь української еміґрації“.

За оцінками фахівців УІНП за межами України існує понад 250 тис. поховань представників української еміґрації. Ці могили знаходяться на території різних держав, на всіх континентах (крім Антарк­тиди).

УІНП створив інформаційно-просвітницький ресурс про місця поховань представників української громади за кордоном – геоінформаційну систему „Віртуальний некрополь української еміґрації“, що слугуватиме інструментом для обліку та збереження могил.

Щороку 8 грудня світове українство відзначає День створення товариства „Просвіта” – найстаршої української громадської організації, яка вже більше 150 років об’єднує їх для утвердження патріотизму, національно-культурного, духовного й матеріяльного відродження України.

8 грудня 1868 року у Львові група галицьких ентузіастів створила това­риство „Просвіта” ім. Тараса Шев­ченка для культурно-освітньої та громадської діяльности у краї. Просвітяни організовували читальні, видавали українські підручники для шкіл, створювали рільничо-господарські та промислові спілки, позичкові й ощадні каси. Першим головою новоствореного Товариства обрали письменника, професора Академіч­ної гімназії, громадського діяча Ана­толя Вахнянина.

Одеська міська історико-топонімічна комісія вирішила повернути стару назву вулиці 25-ої Чапаєвської дивізії. Про це посадник Одеси Генадій Труханов повідомив 16 жовтня і назвав 25-ту Чапаєвську дивізію „леґендарним формуванням, яке захищало місто від окупантів у роки війни”. В ході декомунізації вулицю перейменував колишній голова Одесь­кої обласної адміністрації Михай­ло Саакашвілі у травні 2016 року.

Варто розповісти про перебування „леґендарної” більшовицької дивізії в Україні. Дивізія була зформована 30 липня 1918 року на Поволжі для подолання повстань проти більшовиків в Заволжі. У травні 1920 року під бойових дій на радянсько-польському фронті була перекинута в Україну. Далі в історії дивізії у Вікі­педії сказано: „У жовтні 1920-квітні 1921 років діяла проти банд. За бойові заслуги нагороджена почесним революційним червоним прапором (1928) і орденом Леніна (1933)”.

„Геройство мусить мати нагороду,
се і Боги, і люди признають.”

– Леся Українка

Союз Українок Америки (СУА) цього року відзначає своє 95-ти ліття. Історія цієї найстаршої діючої жіночої організації США тісно пов’язана з долями багатьох жінок, серед яких і я.

Вперше я дізналася про Союз Украї­нок від св. п. Атени Пашко, з якою я працювала з 1981 по 1989 рік. Вона мене запрошувала вступити до СУ, але я їй відповідала, що я не маю на це часу, бо вже зайнята в Товаристві Лева і Пласті. Коли я приїхала до США в 1992 році відразу вступила до спортового товариства „Тризуб”, де дуже часто була єдиною жінкою на сходинах управи.

Надзвичайний і Повноважний Посол України в Лівані Ігор Осташ віднайшов у фондах Національної бібліотеки ім. Володимира Вернадсь­кого історичний раритет – київський примірник Мазепинського Євангелія. Це унікальне видання, яке належить до національної історичної спадщини, було надруковано в січні 1708 року в Алеппо коштом гетьмана І. Мазепи й містить присвяту гетьманові-меценату, написану Антіохійсь­ким Патріярхом Афанасієм ІІІ Даб­ба­сом. Київський примірник Мазепин­ського Євангелія вважався втраченим і на сьогодні в сучасних наукових дослідженнях видань друкарні Алеппо (1706-1711) згадано лише про букарештський та петербурзький примірники цього видання.