Browsing: З редакційної пошти

Друзі, ось, мабуть, найдорожче і найпочесніше для мене видання – український  тижневик „Свобода“ в США 15 липня розповів про мою позицію та діяльність. З 2014 року, коли почалася  війна на Донбасі, я хотів, щоб українці знали про мій протест. Так і зробив.

У час жорстокої війни в Україні просвітяни не тільки беруть активну участь в обороні своєї батьківщини, але також дають величезну поміч біженцям зі знищених частин України та вшановують пам’ять українських полководців з минулих часів.

Прошу і вмовляю звертатись  до засобів масової інформації  в США друкувати правду про злочини Московії всіх століть існування проти українського народу та інших народів!

7-15 липня проходив у Перемишлі Синод єпископів Української  католицької церкви (УКЦ). Такий Синод відбувається щороку, переважно в Україні. Війна перенесла його  у цьому році з Києва до Польщі.

Собаки є ангелами, яких Бог посилає нам як охоронців. Щоб ми самі себе охороняли від нас, власної гріховности, себто були добрішими. Кіт, котрий вже протягом 11 років є частиною нашої дружньої родини, не може замінити собаку, хоча і намагається.

Тішуся і щирцево дякую редакторові газети „Свобода“ Левку Хмельковському, який ось уже вкотре, відгукнувшись на моє прохання, зорганізував поповнення бібліотечного фонду Шевченківського національного заповідника (Канів) книгами з української діяспори

Україну назвали кандидаткою на вступ до ЕС. Це визначне досягнення. В першу чергу воно належить ЗСУ, українській нації, дипломатії. Проте не поспішайте радіти. 

Ви зробили мені велику і приємну несподіванку, коли надрукували у „Свободі“ мій спомин „А роки летять“ та знімки з давніх часів. Я мала кілька зворушливих телефонних дзвінків від тих, хто ще живий.

Криворізькі правозахисники з нашої команди, яка вже майже 16 років випускає добровільну незалежну газету в Кривому Розі, з часу початку повномаштабного вторгнення рашистів на українську землю підготували вже сім спеціяльних випусків під спільним гаслом „Україна у проваллі війни під убивчим небом“.

Щотижня виходжу в люди, щоб відчути навколишній світ. Є  в обласному центрі маленька мережа м’ясних магазинів, одним із співвласників котрої є англомовний канадієць.

В День батька звертаюся до Тебе перш за все з великою вдячністю та любов’ю. Ти виконав свій обов’язок як муж, батько та вірний син українського народу та церкви. В глибокій вірі та посвяті, Ти скромно залишав себе на останньому місці, а всі зусилля для родини та української громади були на першому місці. 

Окрім дружини та мами, щодня телефоном розмовляю з братом Ігорем. Йому треба відпрацювати ще два роки до пенсії за віком. Я вже отримую від держави пенсію на 300 грн меншу за прожитковий мінімум, встановлений урядом України.