Browsing: З редакційної пошти

Через кілька годин після звістки з Мюнхена про смерть першого Президента незалежної України Леоніда Кравчука один мій добрий знайомий і багато в чому однодумець – людина багатьох яскравих політичних і публіцистичних талантів – написав пристрасний пост, в якому найчорнішими словами схарактеризував покійного, звинувативши його в маштабних злодіяннях, заподіяних проти України.

Незабаром над рідним Сяном знов з’їдуться улючани відзначити своє „злочинне“ свято. Приїдуть люди з усіх усюд, щоб побути з собою, щоб поговорити про минуле, щоб показати діточкам, де колись стояла хата їхнього тата або діда у рідних Бески­дах, у рідних Карпатах.

До вас звертається єдиний в Україні незрячий доктор історичних наук. Темою моїх наукових досліджень є військова історія України та історія української діяспори. Я опублікував 5 монографій і понад 100 статей, у тому числі в Европі та Америці.

Черговий мовно-казуїстичний „шедевр“ з’явився на офіційній сторінці Укрпошти 14 травня, який звучить так: „Укрпошта розпочинає народне голосування за визначення тематики наступної поштової марки України часів воєнного стану“.

Героїзм української армії, військовий потенціял США, Великобританії, Німеччини, Італії, Франції, Польщі, Данії, Канади, Японії, Австралії, 40 країн світу знищить армію аґресора Путіна. Санкції зведуть до нуля економіку переможеної Росії. Їй загрожує банкрутство, доля Північної Кореї та Куби.

Я навчався в російській школі в Калуші, на батьківщині Степана Бандери. Тоді в місцевих українських школах посеред навчального року не було вільних місць.

Редактори оперують застарілим трактуванням терміну „русифікація“. Нагадуємо, що Україна – це Русь! Росія-Московія не має стосунку до України-Руси!

Переглядала старі світлини за 1951-1953 роки й пригадала Іванну Кононів, яка була невтомною організаторкою української молоді до аматорської творчости. Багато молодих українців приїхало тоді до США.

Зброя в руках…
Загиблі, полеглі, замордовані.
В гробах…
Ідемо вперед за Україну боротися!
За цілий світ!

Вирішив зранку сходити за технічною водою, з 5-літровим посудом, разом з тим послухати пересічних миколаївців. Від квітня води в кранах немає, гаряча вода в квартирах також відсутня. Але воду возять та безоплатно роздають. Тобто, митись не варто. Коли вода буде в квартирах, і можна буде помитись, ніхто не знає. Подивився я, де буде найближчий водовоз, та вирушив за водою.

Уже майже два тижні як російсь­ких аґресорів вигнали з Чернігів­щин­и і розбльокували Чернігів. Я мешкаю в містечку неподалік Чер­нігова, і у нас було спокійно. А от Чернігів дуже постраждав від війни. Із 300 тис. мешканців, які були до війни, з міста евакуювалися десь 200 тис., стали біженцями по країні і за кордоном.

Я ж – автомат на шию
Й нагору із блокпоста.
Певен, що не накриють,
Бо я невидимим став.