Browsing: З редакційної пошти

Молодий мистець Юрій Порох народився 8 квітня 1986 року в мальовничому місті Косові на Гуцульщині, став майстром із художньої обробки шкіри. До цього спонукало спостереження за роботою маминих знайомих мистців Михайла та Калини Прощуків.

Колектив Інституту досліджень української діяспори ім. професора Любомира Винара Національного університету „Острозька академія“ щиро вітає з найвеличнішим торжеством християнства – Воскресінням Ісуса Христа! У Великодні свята ми по-особливому відчуваємо Божу ласку. Пасхальні дні сповнені вірою та любов’ю, закликають нас бути милосердними, цінувати наших рідних і близьких, робити добрі справи, прославляти Господа.

Війна – це страшна річ, це зовсім не те, що дивишся в кінофільмах, чи читаєш у книжках. Особисто я тільки можу уявити, що відчуває воїн на полі бою, бо за станом здоров’я у військо мене не беруть. Але я чи не кожного дня вмираю разом зі своїми знайомими і товаришами, оплакую їх разом з іншими, коли полеглих ховають у моїй Смілі; моє серце розривається від повідомлень про ґвалтування російськими солдатами українських жінок і навіть дітей.

КИЇВ. – 18 квітня розпочав роботу благодійний фонд „Ред лайн Україна“. Українська поліція, національна ґвардія, рятівники та волонтери, що знаходяться на червоних лініях, потребують точної та ефективної допомоги. Саме на ній буде сконцентровано діяльність фонду.

Я українка, зараз тимчасово проживаю в США. Страшна звістка про напад Росіі на мою країну застала мене тут. Більше місяця моя Батьківщина у вогні! Несила дивитись репортажі про звірства рашистів в Бучі, Бородянці та в багатьох селах і містах України. Серце розривається від болю за загиблими військовими, дітьми, мирними українцями. Ворог хоче стерти мою країну з лиця Землі, але йому ніколи-ніколи нас не перемогти! Україна була, є і завжди буде на мапі світу!

На інтернет-сторінці „Поезія вільних“ Міністерства культури та інформаційної політики України вміщені твори авторів чесько-українського журналу „Мандрівник“.

Я людина українського націоналістичного переконання. Більш настирлива, менш вдумлива. Деякі кажуть дієва, а інші – нарвана і прикра. У додатку – не молода і тому ще більш вперта, бо старша – зі своїм досвідом, хоча з багатьма помилками. Коли мені кажуть: „Ти помилився“, я сміюся, бо тих помилок багато. Ніхто не скаже, що я спокійний, і тому – для заспокоєння – інколи приймаю “природні ліки”, які називають „Україн­ською білою“, і то зимною як лід. Це походить як з власного смаку, так і з патріотизму. Інший напій мені не підходить.

Як часто українцям доводилось залишати свою землю! Різні були на то причини. Деякі з них повністю асимілювалися з народами, що прийняли їх у своє лоно, але більшість українців, де б вони не опинилися, все-таки зберегли свою національну ідентичність, пам’ятають своє коріння і пронесли любов до рідної землі через все своє життя.

Мешканцям Миколаєва доводиться ховатись в бомбосховищах, котрі досі розташовані на вулицях московських, севастопольських, новоросійських, Жукова, Толстого чи Пушкіна! Ще раз скажу про необхідність повернення населеним пунктам області первісних українських назв, які були ліквідовані російською царицею Катериною та радянськими приблудами.

Львівське обласне товариство „Просвіта“ організовує безкоштовні місячні курси української розмовної мови для всіх охочих з 15 квітня в очному (центр Львова) та дистанційному (zoom-платформа) режимі навчання.

Гротескний і мерзенний, ці два слова спали на думку, коли я дивився на засідання Ради безпеки ООН щодо України. За словами Посла Російської Федерації Василя Небензя, гнобителі є пригнобленими, герої – нацистами, вбиті – вбивцями.

Пилявецькій битві 1648 року присвячую

Ой, у полі, у чистому полі,
Кущ калини багрянцем горів.
На запалій козацькій могилі,
Кобзар сивочолий сидів.