Browsing: З редакційної пошти

Мої хороші, дорогенькі, здорові будьте! Ви – неймовірні, ви – наші найрідніші, як же ж важлива ця підтримка! Ми знаємо, що будуть врятовані тисячі людей завдяки Вашим старанням! Це теж подвиг, те, що робите Ви, дорогі наші земляки! В усьому світі українці об’єдналися, і ми відчуваємо це! Ваші старання ми ніколи не забудемо!

Щиро вітаю всіх зі святом Воск­ресіння Христового. Всіх, які нині святкувати будуть в наших рідних горах, і всіх, які в чужині співати будуть – Христос Воскрес! Але перш за все вітаю тих, які зберігають батьківську святість, привезену з Лем­ківщини, Бойківщини чи Надсяння.

Зображення вбитих мирних жителів, які лежать на вулицях передмістя Києва – Бучі, зі зв’язаними за спиною руками, шокували міжнародне співтовариство та присоромили апологетів Путіна, в тому числі всіх тих, хто співчував „молодим деморалізованим російським солдатам“, оскільки ці звірства чинили російські солдати.

У Миргороді напружено. Дуже часто повітряна тривога. Зібрали і передали кілька коробок допомоги бійцям територіяльної оборони (кава, чай, печиво, медикаменти, засоби гігієни і т.п.) Відправили в евакуацію до Польщі групу дітей.

На причілку батьківської хати,
Розпустились мальви по весні.
Тут мене учили батько й мати:
„Ти не зраджуй рідної землі!“

Нещодавно розвідка США видала випустила дуже особливу інформацію – нібито Володимира Путіна дезінформують його близькі радники щодо військової ситуації в Україні та наслідків американських і европейських санкцій проти Росії. Це сталося після того, як президент Джо Байден від душі виступив у Варшаві, наполягаючи на тому, що В. Путін не може далі керувати.

З перших годин російсько-української війни „Просвіта“ працює як мобілізаційний, координаційний та волонтерський центр.

Команда волонтерів – люди, які ще вчора плянували історичні лекції і літературні клуби, кінопокази, мовні курси і філософські диспути, а зараз є активними волонтерами та помічниками як переселенцям, так і мілітарним підрозділам на лінії зіткнення.

Буча ка-то-ва-на...
Мозок здіймає бучу...
Буххх-кає в груди,
мукою-пеклом мучить...

Війна, розпочата путінською росією проти України, продовжується вже понад місяць. Збройні сили України (ЗСУ) та український народ мужньо протистоять аґресорові з потужною підтримкою світового українства та багатьох країн світу.

Ніколи не вважав себе героєм. Я лише рухався життєвим шляхом, не підлаштовуючись під вимоги началь­ства. Я – багата людина. Багатий на рідних, близьких, котрі щодня телефонують та пропонують виїхати з Миколаєва до них, в безпечний реґіон України чи іншу державу. Не бачу ніякого геройства в тому, що я залишаюсь в Миколаєві.

Я, Михайло Татарников, громадянин Нідерляндів, родич знаменитого героя Другої світової війни генерала Iвана Панфілова. Його дружина Марія і моя бабуся – сестри з Овідіо­поля, Одеська область. Батько сестер – Іван Коломієць. Марія після весілля виїхала з рідного Овідіополя з чоловіком спершу до Москви, потім – Київ, Ташкент, Фрунзе. Вони виховали п’ятьох дітей.

Мені пощастило навчатися в Косівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва, де я здобував фахові знання на відділі художньої обробки шкіри. Тут працювали люди, які добре розуміли, що молодь – майбутнє країни і тому намагалися відкрити нам шлях у творче життя. Серед них був Іван Фіцич, який для мене і моїх однокурсників став наставником, учителем, товаришем і творчим порадником.