Browsing: З редакційної пошти

Я навчався в російській школі в Калуші, на батьківщині Степана Бандери. Тоді в місцевих українських школах посеред навчального року не було вільних місць.

Редактори оперують застарілим трактуванням терміну „русифікація“. Нагадуємо, що Україна – це Русь! Росія-Московія не має стосунку до України-Руси!

Переглядала старі світлини за 1951-1953 роки й пригадала Іванну Кононів, яка була невтомною організаторкою української молоді до аматорської творчости. Багато молодих українців приїхало тоді до США.

Зброя в руках…
Загиблі, полеглі, замордовані.
В гробах…
Ідемо вперед за Україну боротися!
За цілий світ!

Вирішив зранку сходити за технічною водою, з 5-літровим посудом, разом з тим послухати пересічних миколаївців. Від квітня води в кранах немає, гаряча вода в квартирах також відсутня. Але воду возять та безоплатно роздають. Тобто, митись не варто. Коли вода буде в квартирах, і можна буде помитись, ніхто не знає. Подивився я, де буде найближчий водовоз, та вирушив за водою.

Уже майже два тижні як російсь­ких аґресорів вигнали з Чернігів­щин­и і розбльокували Чернігів. Я мешкаю в містечку неподалік Чер­нігова, і у нас було спокійно. А от Чернігів дуже постраждав від війни. Із 300 тис. мешканців, які були до війни, з міста евакуювалися десь 200 тис., стали біженцями по країні і за кордоном.

Я ж – автомат на шию
Й нагору із блокпоста.
Певен, що не накриють,
Бо я невидимим став.

Молодий мистець Юрій Порох народився 8 квітня 1986 року в мальовничому місті Косові на Гуцульщині, став майстром із художньої обробки шкіри. До цього спонукало спостереження за роботою маминих знайомих мистців Михайла та Калини Прощуків.

Колектив Інституту досліджень української діяспори ім. професора Любомира Винара Національного університету „Острозька академія“ щиро вітає з найвеличнішим торжеством християнства – Воскресінням Ісуса Христа! У Великодні свята ми по-особливому відчуваємо Божу ласку. Пасхальні дні сповнені вірою та любов’ю, закликають нас бути милосердними, цінувати наших рідних і близьких, робити добрі справи, прославляти Господа.

Війна – це страшна річ, це зовсім не те, що дивишся в кінофільмах, чи читаєш у книжках. Особисто я тільки можу уявити, що відчуває воїн на полі бою, бо за станом здоров’я у військо мене не беруть. Але я чи не кожного дня вмираю разом зі своїми знайомими і товаришами, оплакую їх разом з іншими, коли полеглих ховають у моїй Смілі; моє серце розривається від повідомлень про ґвалтування російськими солдатами українських жінок і навіть дітей.

КИЇВ. – 18 квітня розпочав роботу благодійний фонд „Ред лайн Україна“. Українська поліція, національна ґвардія, рятівники та волонтери, що знаходяться на червоних лініях, потребують точної та ефективної допомоги. Саме на ній буде сконцентровано діяльність фонду.

Я українка, зараз тимчасово проживаю в США. Страшна звістка про напад Росіі на мою країну застала мене тут. Більше місяця моя Батьківщина у вогні! Несила дивитись репортажі про звірства рашистів в Бучі, Бородянці та в багатьох селах і містах України. Серце розривається від болю за загиблими військовими, дітьми, мирними українцями. Ворог хоче стерти мою країну з лиця Землі, але йому ніколи-ніколи нас не перемогти! Україна була, є і завжди буде на мапі світу!