Browsing: З редакційної пошти

Хочу дізнатися думку українців Канади та Сполучених Штатів щодо останньої реформи в українській мові. Не можу зрозуміти, чим не влаштовує авторів цієї реформи Харків­ський правопис. Ось що пише про нього Вікіпедія:

Близько тижня тому я звернувся до усіх Вас із проханням про щоденну молитву за нашого Архиєпископа Даниїла, беручи до уваги його госпіталізацію через болі навколо шлунка. Він мав подібні проблеми незабаром після свого прибуття до США майже 25 років тому, коли у нього виникли серйозні болі в шлунку.

50 років тому я був у Філядельфії під час спеціяльної церемонії в Українському католицькому соборі: піднесення двох українських священиків до єпископів. Я не знав обох чоловіків, але був проти їх піднесення, оскільки відчував, як і багато інших, що їх призначення повинен був робити Патріярх Української Католицької Церкви кардинал Йосиф Сліпий, а не Папа Римський. Коли ж я познайомився з ними, то визнав, що кращого вибору для українського народу не міг зробити сам український патріярх.

Нині, коли ми в чужині, я, син рідного Улюча, повертаюся в пам’ять предків, які залишили мені її в чужині. Свої мене розуміють. Розуміють сусіди, бо знають, що я – син Бески­дів, син Надсяння, де мова наша, як роса рання розкидала перлини забутих нині слів. Тому думками, власне, лечу туди і бачу, як плачуть руїни церков, попелища сіл, цвинтарі, де поодинокі могили говорять, що ми там жили. Як батьки своє любили, як хотіли вертатися на землю свою, хоч знали, що там нема хати, бо спалили її у 1946 році, а в сорок сьомому викинули нас зі свого. Такі були часи, що люди ставали проти себе, проти Бога.

Аскольд Лозинський з Ню-Йорку переслав до „Свободи“ листа з Києва від завідувача катедри історії світового українства Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, доктора історичних наук, професора Володимира Сергійчука:

Дякую „Свободі“ за поміщення 7 травня вістки „Свято українського моря“. Особливо важливо це у Марію­полі. І для місцевих пластунів, яких жменька, і для проукраїнських активістів, яким необхідно відчувати підтримку.

Національний банк України (НБУ) 18 березня оприлюднив зміни до пляну випуску пам’ятних монет, суве­нірної продукції на 2021 рік, де окремим рядком подано „Євген Конова­лець. (1891-1938)“. Введення монети у грошовий обіг відбудеться у червні.

На півдні України, в Одесі, ми готуємо на 25 серпня імпрезу, присвячену 50-річчю пісні Володимира Іва­сюка „Черемшина“. На святі мають виступати велика оркестра Україн­ського академічного драматичного театру (50 осіб), найкращі солісти Одещини, гості з Чернівців - музей Володимира Івасюка, лавреат першої премії Між­народного конкурсу ім. Квітки Цісик Віталій Соболєв, з Києва Народний артист України Євген Нищук, зі Львова лавреат Шевчен­ківської премії режисер Євген Лавринчук, з Ню-Йорку Зас­лужена артистка України Людмила Фесенко, з Канади (маю надію) Стефанія Романюк.

Я є дослідником проблем історії окремих поселень в Україні, зараз працюю над книгою про одне із таких сіл – Дібще (Дибще, Дубще), розташованого в Тернопільській області.

Довголітній член управи „Просві­ти“ Запоріжжя Анатолій Ажажа повідомив, що до пам’ятника Т. Шевченку прийшли представники влади, учні Запорізького машинобудівничого вищого училища, письменники, члени патріотичних громадських організацій і члени Товариства „Просвіта“.

Напередодні великого свята Воск­ресіння Господа нашого Ісуса Христа до редакції „Свободи“ надійшли численні вітання читачам газети і працівникам редакції.

Шановні друзі!

У ці святкові дні Світовий Конґрес Українців щиро вітає всіх українців і друзів України у всьому світі зі світлим святом Воскресіння Христового.

Єднаймося в молитві за здоров’я й безпеку наших близьких та за справедливий мир та добробут в Україні. Згадаймо в молитві відважних захисників Батьківщини на передовій, духовенство, громадських провідників та добровольців, державно службовців та особливо медиків, які віддано стоять на захисті нашого здоров’я під час пандемії.