Browsing: Нові видання

Журналіст Юрій Луканов видав вже другу цього року книжку, до якої ввійшли оповідання під загальною назвою „Знайти убивцю Фільова“ і роман „Репортер Волковський“. Оповідання змальовують вигадану ситуацію, коли так звана Донецька народна республіка увійшла до складу України на правах автономії. Дехто з колишніх бойовиків зумів приховати свої злочини, стати „шанованою людиною“, хтось із них навіть в депутати Верховної Ради пробився.

Хто уважно стежить за пресою в сучасній Україні‚ той мусить помітити‚ що нових часописів‚ скажімо‚ журналів – літературно-художніх‚ науково-популярних чи суспільно-політичних – не лише не стає більше‚ але й старі зникають з читацького овиду. Наприклад‚ в останні роки перестали виходити „Вітчизна“‚ Сучасність“‚ „Січеслав“‚ „Холодний Яр“‚ „Ятрань“‚ „Основа“. І не тому‚ що не мали чим привабити читача‚ а з причини байдужости держави до цієї надважливої смислотворимої сфери. Ті видання‚ що всупереч усьому реґулярно виходять‚ вимагають величезних затрат енерґії і особистої мужности видавців чи шеф-редакторів. Надто‚ коли йдеться про журнали‚ послідовно і невідступно україноцентричні‚ як от львівський „Універсум“‚ журнал політології‚ футурології‚ економіки‚ науки і культури. Починаючи від далекого вже 1993 року‚ його готує і провадить у світ визначний український політичний журналіст‚ публіцист‚ доцент катедри української преси Львівського Національного університету ім. Івана Франка Олег К. Романачук. Яскравий і‚ самозрозуміло‚ також глибоко україноцентричний його особитий творчий доробок‚ зокрема збірник статтей та есеїв „Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи. Публіцистика воєного часу“‚ номінований на Шевченківську премію 2020 року.

Іванна Мащак, „Дорогами минулого“, Видання друге, доповненe. Видав­ництво „Кліо“. Київ. 2019. 256 стор.

Іван Головацький. „Іван Раков­ський (1874-1949. Життєписно-бібліографічний нарис“. Львів. НТШ. 2004. 212 стор.

ЧЕРКАСИ. – Книгу-альбом „Душа і пам’ять Черкащини“ художника Віктора Клименка презентували 9 лютого в музеї „Кобзаря“ Тараса Шевченка. Видання готувалось кілька років, і в ньому зібрані живописні роботи мистця, в яких він поєднав історію та сьогодення Черкащини.

Вєтров Олександр. На скрижалях історії: історично-документальний роман до 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років. Передмови Валентина Лазуренка і Левка Хмельковського. Черкаси. Вертикаль, 2019. 378 стор.

Віктор Приходько. „Великий ісход. Уривки зі щоденника, роки 1945, 1946, 1947, 1948“. Львів. Растр-7. 2020. 600 стор. Оксана і Богдан Кузишини видали у Львові щоденник відомого…...

ЧЕРКАСИ. – У місті презентували нову книгу редактора газети „Сво­бода“ Левка Хмельковського „Війна Сергія Борисенка“. Автор книжки свого часу працював авіомеханіком Черкаського авіопідприємства і приятелював з диспетчером служби руху Сергієм Борисенком, який усю Другу світову війну літав на невеликому літаку У-2, званого в народі „кукурузником“. С. Борисенко, всупереч забороні, всю війну вів особистий щоденник, копія якого збереглася у Л. Хмельковського. Тепер цінні спогади лягли в основу книги, видану з допомогою Фундації ім. Івана Багря­ного.

До такого видання автора спонукали заяви керівництва Росії про те, що українці нібито не брали достатньої участи у Другій світовій війні. 16 грудня 2010 року тодішній Прем’єр-міністер Росії Володимир Путін заявив, що Росія перемогла би в Другій світовій війні і без України, і за статистикою нібито Російська Федера­ція зазнала найбільших втрат людських та індустріяльних ресурсів – понад 70 відс.

КИЇВ. – У Музеї книги та друкарства України відбулася презентація книг видавництва „Дніпро“. для українських дітей. На презентації були представлені книги „Сім Я“ Маргарити Веселинки та юної художниці Каріни Бесчастної, „Родовід Ластиків“ Наталі Веселицької та Ірини Джуваго, „Забавлянки й колис­кові у пісні та слові“ Любові Шостак та К. Бесчастної, „Хроніки сонячних струн: 2014-2020 (пісні та поезії, акорди для струн“ Юрія Кобзаренка (упорядник та Тетяна Майданович).

Подяку видавництво „Дніпро“ висловило директору музею Дмитрові Палію.

Польська журналістка, письменниця, сценаристка Моніка Собень-Ґурська у своїй книзі „Українки. Що думають про поляків, у яких працюють?“ спробувала краще роздивитися українських трудових міґранток у Польщі та відійти від стереотипного сприйняття „заробітчанок з України“ як здебільшого обслугововуючого персоналу.

Щоб охопити якнайширше коло міґранток, авторка показує не тільки прибиральниць та доглядальниць: в її книжці є перукарки, манікюрниця та візажистка (хоча це теж доволі типово), а також журналістка, страхова аґентка та кілька бізнесвумен і менеджерок. М. Собень-Ґурска зауважує, що 15 відс. українок працюють в міжнародних корпораціях, закладах культури та освіти.

Книга „Кам’яної справи художник“ до 140-річчя з дня народження відомого українського архітекта, цивільного інженера, професора Миколи Дамілов­ського видрукувало київське видав­ницт­во „Фенікс“. Її написав про свого односельця член Національної спілки журналістів України Микола Гринь.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. у сузір’ї україн­ських зірок будівничих-архітектів та цивільних інженерів яскраво засіяла зоря уродженця села Козацького на Чернігівщині Миколи Даміловського. Онук сільського священика, син свя­щеника цього ж Свято-Миколаївського храму, пішов іншим шляхом і після закінчення земської школи став гім­назистом при історико-філологічному інституті князя Безбородька в Ніжині, а після завершення там навчання освою­вав інженерно-будівельне та архі­тектурне мистецтво в Петербурзькому інституті цивільних інженерів, який закінчив з відзнакою, а його прізвище золотими літерами навічно занесли на дошку слави і пошани цього вузу.

ДНІПРО. – Свого часу на сторінках журналу „Бористен“ з’явилася вірші вихованця Дніпровського дитячого будинку з вродженими та придбаними фізичними вадами Петра Сабатина. У передмові до невеличкої добірки ми розповіли про непросту долю хлопця. Поезії зацікавили членкинь 96-го відділу Союзу Українок Америки з Дітройту. Українських жінок за океаном схвилювала і непроста життєва ситуа­цію хлопця і його щирі вірші. Ініція­торкою опіки над П. Сабатином стала довголітня приятелька щомісяч­ника „Бористен“ Лідія Таращук.

Завдяки небайдужим союзянкам наша редакція з приємністю передала П. Сабатинові новий сучасний ноутбук. На той час, ставши повнолітнім, він полишив сиротинець й оселився в старечому домі.