Browsing: Постаті

З нагоди 100-річчя від дня народження Любомира Рихтицького його діти Тамара, Нестор і Ксеня вшановують пам’ять свого найдорожчого батька. 16 липня 2021 року мине 38 літ з того часу, як відійшов у вічність наш батько, видатний письменник, журналіст та громадський діяч. Роки минають, але пам’ять його залишається в наших серцях назавжди. Хоч батько не дожив, щоб бути свідком Акту проголошення Незалеж­ности України, щиро віримо що ця історична подія була урочисто та радісно відсвяткована з його побратимами на небесах.

КРОПИВНИЦЬКИЙ. – Кобзареві, заслуженому діячеві мистецтв Володимирові Горбатюку 22 квітня виповнилося 70 років. Він став одним з фундаторів новітнього відродження кобзарства, зокрема кобзарської школи у Стрітівці, організував Всеукраїнську спілку кобзарів, був її головою. З 1994 року був кобзарем на Чернечій горі у Каневі. Він розповів про кобзарство, нинішню Україну та долю мистця в ній.

Віра Вовк (Селянська) — доктор німецької літератури в Університеті Ріо-де-Жанейро Бразилії, видатна українська письменниця, лавреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, автор понад 80 книг, перекладач.

Вона народилася 2 січня 1926 року у Бориславі. Дитинство майбутньої письменниці пройшло в Кутах, де працював лікарем її батько Остап Селянський, і в Тюдеві, де священиком був її дідусь.

У неділю 28 березня я очікував з неспокоєм телефонний дзвінок, і він прийшов. Мій друг Богдан Медвід­ський упокоївся о 4:30 год. пополудні з коронавірусу. Це закінчило нашу майже 30-літню дружбу.

Історик, громадський і політичний діяч Богдан Чорномаз (1948-2021) помер 5 квітня 2021 року.

Батько його Данило, просвітянин і учасник національно-визвольних змагань, був ув’язнений поляками, німцями і двічі большевиками. Мати Марія Маличок у другій половині 1930-их років керувала сільською жіночою організацією „Берегиня“.

100 років тому, 2 листопада 1920 року, народився український письменник Словаччини, краєзнавець, борець за права людини Михайло Шмайда. Незважаючи на брак університетської освіти, письменницький талант довів його до найвищої оцінки не тільки серед його співвітчизників.

Звістка про смерть Юрія Бачі не тільки воскресила мої давні враження від тривалого спілкування у затиш­ному пряшівському мешканні, але й змусила задуматися про долю колись найміцніше організованої української діяспори з-поміж усіх европейських країн.

Мій тато Олександр Крись народився в селі Михнівець (Польща) 22 червня 1925 року. Його батько помер у 1938 році і мати залишилася одна з вісьмома дітьми, наймолодшому братові на той час не виповнилося ще і трьох років. Незабаром старші діти одружилися, але треба було самому дбати про себе і допомагати матері піднімати молодших. Влітку 1939 року вступив до польської Бучацької державної гімназії, але у вересні того ж року Галичину зайняли радянські війська і з відступаючою польською армією залізничною колією довелося повернутися додому.

Коли ми прибули на фільмування телесюжету для „Актуальної камери“ (я був заступником головного редактора Українського телебачення) у село Мар’янівку на Київщині, кінооператор Валерій Костильов сказав: „Спершу…...

12 листопада 1955 року в австралійському місті Мельборні народився громадський та політичний діяч української діяспори, перший заступник президента Світового Конґресу Українців, голова комісії з визнання Голодомору геноцидом проти українського народу, офіційний представник Торгово-промислової палати України в Австралії Стефан Романів. Його батько Ілько Романів, родом із Тернополя, прибув до Австралії у 1949 році, мати — німкеня з походження, народжена в німецькому місті Штутґарті.

С. Романів від юних літ відвідував Українську греко-католицьку церкву в Мельборні, Рідну українську школу. Закінчив педагогічний університет у Мельборні, працював учителем початкової школи.

Так сталося що впродовж трьох останніх років я досліджував життя і творчість Степана Соснового, автора першого комплексного дослідження Голодомору-геноциду 1932-1933 років. в Україні.

Наприкінці січня 2018 року я написав до редакції „Свободи” прохання допомогти розшукати відомості про Тимофія Соснового, який був рідним братом С. Соснового.

Завдяки тижневику та іншим науков­цям вдалося дещо знайти. Як виявилось, обидва брати досліджували україн­сь­кий Голодомор. І саме вони вважають­ся піонерами у здійсненні першої демог­рафічної аналізи цих людських втрат.

Михайло Ломацький — відомий на Гуцульщині культурний і громадський діяч, педагог, письменник, який, за словами свого сучасника Степана Салика, також учителя, так полюбив цей край, його мешканців-гуцулів і їхніх дітей, що „віддав їм все, що мав найдорожче: серце і душу“.

М. Ломацький — подолянин, народився 23 листопада 1886 року в селі Суходіл поблизу Гусятина над Збру­чем. Добре вчився в школі, а пізніше вступив на вчительські студії в Тернополі, продовжив їх у Заліщиках, де після закінчення семінарії здобув право викладати у школах Австро-Угорщини.