Browsing: Редакційна

Російська пропаґанда розгортає у світі нову політичну кампанію, закликаючи пожаліти росіян, які, мовляв, страждають від суворих і ніби незаслужених санкцій. Кремлівські пропаґандисти діють дуже вправно, переконуючи західних політиків, підприємців, суспільство в недоцільності і навіть шкідливості для самого Заходу санкцій проти Росії. Опитування громадської думки демонструють, що прихильників антиросійських карних заходів у Европі стає чимраз менше.

Як на наш сьогоднішній світ‚ де зібралося так багато неправди‚ ненависти і лицемірства‚ де майже безперервно проливається невинна людська кров‚ воістину унікальною постає Україна‚ надія для всього втомленого нескінченними кривдами людства – надія на те‚ що його подальша історія ще здатна розпогодитися‚ і що темрява зла безсила перед світлом любови до життя і свободи‚ перед готовістю захистити їх навіть найдорожчою ціною. „Бо тільки той життя достойний і свободи‚ хто кожен день іде за них на бій“.

Уже 50 діб триває хижацька навала північної орди на Україну. Ватажок її, вихідець з „бандитського Петербурґу“ і вихованець кривавого КҐБ Володимир Путін, оголосив світові, що йдеться про визволення „братнього народу“, який потерпає під гнітом націоналістів, про „денацифікацію“ і „демілітаризацію“ України, яку насправді вже давно обеззброїли його попередники з СРСР.

Історія і всі праведні Небесні Сили вивели Україну на той останній поріг‚ на якому вона нарешті обтрусить свої ноги від решток московського бруду і визволить свою віками гноблену московитами національну душу від злоякісного почуття меншовартісности. Це не просто несумісні‚ а діяметрально протилежні генези – московська схильність до імперського рабства і непоборний український дух свободи.

В історії чимало повторень. Історики пам’ятають часи перед Другою світовою війною, коли провідники низки країн, як і мешканці тих країн, насолоджуючись здобутим миром після недавньої кривавої світової війни, скептично дивилися на переможену Німеччину, де новий фюрер робив спроби відновити заборонений військовий потенціял, спираючись на підтримку новонадбаних приятелів.

Сьогодні – тридцятий день вторгнення московської орди в Україну. Насправді цій війні вже дев’ятий рік – з часу загарбання московитами українського Криму і частини Донбасу. А якщо ще точніше‚ то Росія не припиняє знищувати Україну вже майже 370 років‚ починаючи від сумнозвісного Богданового Переяславу. Відтоді українці знов і знов стають до боротьби з цим кривавим хижаком‚ то виборюючи бодай ковток свободи‚ то знову опиняючись в імперському рабстві.

Вже три тижні Україна успішно відбиває повномаштабний наступ Росії. Наміри Володимира Путіна за кілька днів захопити Київ зруйнував героїчний опір війська й усього народу України. Просування російських військ сповільнилось, на окремих ділянках повністю зупинилось, а подекуди українська армія проводить контратаки.

Заголовок цієї нашої редакційної повторює назву повісті-сценарія геніяльного українського кінорежисера Олександра Довженка – про напад гітлерівської орди на Україну і про незламність нашого народу‚ про вірність його синів і дочок святій українській землі‚ котру пнулася опанувати коричнева чума. „‚Старий полковник німецької розвідки Ернст фон Крауз взяв жменю землі й зі словами „Цю землю можна їсти“ простяг її своєму синові Людвігові – жахливому нацистові‚ який був відомий своєю жорстокістю.

Редакційна колеґія „Свободи“ у січні розпочала проєкт „Пам’ять“ з видання ілюстрованого довідника про цвинтар Церкви-пам’ятника св. Андрія Первозваного у Савт Бавнд Бруку, Нью-Джерзі. Для його приготування просимо надіслати до „Свободи“ електронною пош­тою або листом біографічні дані близьких вам осіб та їхні фотографії.

Щиро дякуємо всім жертводавцям за підтримку пресфонду „Свободи“!

Російська армія може спалювати та обстрілювати міста України, але дух нації не вбити. Країна згуртувалась проти ворога й навколо Президента Володимира Зеленського. Блискавичний похід, на який в Україні розраховував Володимир Путін, не відбувся. Росія наштовхнулась на запеклий опір українського народу.

Можемо трохи передихнути? Бо ж 16 лютого‚ слава Богу‚ нічого не сталося. А московські генерали впевняють‚ що нічого й не мало статися: ось‚ мовляв‚ закінчаться запляновані давно маневри – й війська повернуться на свої постійні місця. Навіть показали віде-запис: танки в’їжджають на залізничні платформи. Може скластися враження‚ що Путін зі своєю ордою справді відповзає від українських кордонів.