Browsing: Точка зору

Наукове товариство ім. Шевченка в Америці збирає трирічні загальні збори. За останніх дев’ять років НТШ-А – це царина відомого професора літератури Григорія Грабовича. Правда, немов Путін Медведеву, він останніх три роки президентства довірив своїй „учениці“ д-р Галині Гринь, але залишився для контролі і користування, ну і для фасону, її заступником.

Посол Курт Волкер був послом США в НАТО та спеціяльним представником США в Україні на добровільних засадах. Він нещодавно прокоментував [перспективи] приєднання України до членства в НАТО. За його словами, Плян дій щодо членства, по суті, не має значення для України, оскільки Україна на сьогодні має всі завершені реформи, необхідні до ПДЧ. До речі, К. Волкер відіграв важливу ролю у його формулюванні ще в 1999 році.

Про „активні заходи“ супротивника і не тільки
28 червня, акурат за два дні до підписання втаємниченої угоди між КНР та Україною, за два місяці до ймовірної зустрічі В. Зеленського і Дж. Байдена, в журналі „The National Interest“ побачила світ стаття редактора цього видання, старшого наукового працівника з оборонних та зовнішньополітичних досліджень Інституту Катона Теда Ґалена Кар­пентера

Лише 6 липня на офіційному веб-сайті Мініс­терства інфраструктури України з’явилося сенсаційне повідомлення, що 30 червня Міністр інфраструктури України Олександр Кубраков та Міністр комерції Китай­ської Народної Республіки Ван Веньтао підписали не афішовану міжурядову угоду (доволі сумнівну з погляду українських інтересів, не кажучи вже про політичні), яка передбачає розширення співробітництва, сприяння співпраці між Україною і Китаєм з метою реалізації спільних проєктів у галузі будівництва інфраструктури.

Кожна людина може бачити події по-різному, але все ж таки існують у цивілізованому світі певні критерії, а в історіографії певні рамці пошанування джерел та тлумачення їх дос­лід­никами, котрі з ними зустрічаються та працюють. Ще цариця Катерина ІІ доручила своїм підвладним науковцям написати нову історію Росії для того, щоб обґрунтувати існування імперії.

12 липня Президент Росії Володимир Путін оприлюднив статтю „Про історичну єдність росіян та українців“, у якій знову намагається спростувати українську державність та звинуватити у війні на Донбасі країни Заходу. Статтю оприлюднили на сайті Кремля українською та російською мовами.

Нещодавно прес-секретар Білого дому Джен Псакі була змушена виступити із заявою про допомогу Україні щодо її безпеки, спростовуючи звинувачення чи чутки про те, що допомогу Україні в безпеці стримували. Вона назвала це нісенітницею й підкреслила, що напередодні американсько-російського саміту було передано 150 млн дол., включаючи летальну допомогу, і що зараз (18 червня 2021 року) була виділена вся сума, призначена Конґресом США. Потім вона повторила цитату Прези­дента Джо Байдена на саміті НАТО, що „ми будемо продовжувати ставити Україну в можливість продовжувати протистояти російській фізичній аґресії“.

Найважливішим питанням для України є членство в НАТО. Для цього потрібні згоди з боку 30 країн – членів НАТО, які повинні надати Україні Плян дій щодо членства (ПДЧ). Саміт НАТО заплянований в Брюселі на 14 червня. До цього „Велика сімка“ проведе засідання в Лондоні 11 червня. На сьогодні порядок денний Саміту НАТО не включає обговорення ПДЧ для України.

Новиною світових інформаційних аґенцій стало повідомлення про те, що підлеглий Володимира Путіна, диктатор Олександер Лукашенко, з допомогою винищувача ґвалтовно посадив у Мінську літак компанії „Ryanair“, з якого зникли також декілька громадян Росії: офіцери служби безпеки, які повернулись до Москви після успішно проведеної операції. Мушу сказати те, про що чомусь мовчать всі коментатори.

Україна впевнено посідає останнє місце в Европі за рівнем життя власних громадян (без урахування олігархів, прокурорів, суддів, міністрів, народних депутатів). Спробую провести аналогію між загальновідомими українськими показниками та польськими. Позаяк, й історія у нас спільна, й кількість населення співмірна (по 38 мільйонів), і мови найближчі, і за числом українських заробітчан Польща впевнено випереджає Італію чи Португалію.

Розгляну закиди О. Романчука не на виправдання, а на пояснення з рівня моєї безпосередньої участи в тих подіях та причетности до законодавчої влади.

О. Романчук каже про боротьбу старої системи з новою силою – націонал-демократією, а в дійсности вельми швидко на українському політичному полі з’явилася третя сила – ґльобалізм.

Недавнє відведення російських військ від кордонів з Україною дає час і можливості для переоцінки. Ніхто не вірить, що бойові дії між Росією і рештою світу закінчилися. Cтало більш очевидним, що, на щастя, західний світ стає більш чутливим і готовим протистояти російській аґресії, хоча незрозуміло до якої міри.

Також зрозуміло, що Президент України Володимир Зеленський, хоч неофіт, але він – лідер з чітким порядком денним, навіть якщо цей порядок денний не буде повністю підтриманий ґльобальною цивілізованою спільнотою.