Browsing: Історія

У засобах масової інформації Путі­на часто порівнюють з Гітлером. Я переконався, що у цьому немає перебільшення, гортаючи польську фотокнигу „Хроніка вересневої кампанії 1939“ про перший місяць Другої світової війни.

Хоч ми вже й звикли до таких заголовків у пресі‚ як от „Франція хоче замирення на Донбасі“‚ „Німеч­чина не відмовляється від Північного потоку-2“‚ „Париж говорить про непотрібність НАТО“‚ „Берлін визнає інтереси Росії на пострядянському просторі“‚ і так далі й тому подібне‚ ці приклади є не просто лінґвістичними ненормальностями – вони затуманюють реальний зміст політичних процесів і явищ.

8 травня в усьому світі відзначали Всесвітній день Червоного хреста і Червоного півмісяця. Український Червоний хрест (УЧХ) був утворений у 1918 році. Проте з приходом радянської влади на українські землі організація втратила свою незалежність та була повністю підпорядкована більшовикам та до тієї політичної системи, що існувала в Україні.

Тема цієї підступної‚ ретельно загорнутої в „добрі наміри“ і небезпечної не лише для України осі – „Париж – Москва – Берлін“ – входила в загальноевропейський суспільно-політичний дискурс обачно‚ м’яко‚ немовби визрівала сама собою‚ з об’єктивних спонук‚ а тому ні в кого не викликала занепокоєння.

(Продовження) Якщо й надалі обмежимося плином подій саме на цьому нижньому „поверсі“ життя‚ тобто процесами і явищами у практичній державній політиці‚ то кожному неупередженому спостерігачеві в…...

„Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону і попався розбійникам‚ що обдерли його і завдали йому рани та й утекли‚ покинувши ледве живого його. Проходив випадком тією дорогою священник один‚ побачив його – і проминув. Так само й левит надійшов на те місце‚ поглянув – і теж проминув. Проходив же там якийсь самарянин та натрапив на нього і‚ побачивши‚ змилосердився і підійшов‚ обв’язав йому рани…“. (Від Луки‚ 10: 30-34).

Укравши нашу історію, але достеменно не вивчивши її, Москва раз-у-раз потрапляє в халепу, коли треба дати відповіді на зовсім прості запитання. Ось і зараз „білокам’яна“ у шоці, бо ж треба пояснити всьому світові про те, а чому ж це держава, яка для неї не існує, спромоглася ракетами власного виробництва послати на дно флаґман її на Чорно­му крейсер „Москва“ – вперше в історії в цих водах! Отож і вигадуються різні версії про несподівану пожежу, шторм…

У квітні 1912 року (хоча гуртки Івана Чмоли та Петра Франка існували ще від 1911 року) відбулася подія, що стала знаковою для всієї української спільноти. На вірність Богові та Україні присягнув пластовий гурток „Крук“, створений у Львівській академічній гімназії під проводом Олек­сандра Тисовського. З того моменту Пласт почав велику історію виховання багатьох поколінь патріотів України.

Сьогодні увесь світ дивиться на Київ, на горах якого дві тисячі років тому апостол Андрій Первозваний пророче передбачив український здвиг, який вирішує майбутній шлях розвитку людства: чи впадемо у вічне рабство чи повернемо назавжди свободу, як Божу благодать для себе й усіх навколо нас.

У Розсошинцях і Мордві (у 1946 році село перейменоване на Крас­носілля) на хуторі у нас було багато землі, дві віялки, свині, корови. Розкуркулили у 1929 чи 1930 році. Діда ще й хотіли посадити. Було дві хати. Дід поставив собі хату, а коли родився ще один син, Демид, то поставив другу хату. Виселили з обох хат. Дядько Демид утік на Дніпро­петровськ з жінкою і сином. Баба Наталка, дідова жінка, не пускала нас у колгосп. Усе у нас позабирали. А жили у батьків моєї матері – у Івана Заболотнього. У нього було 16 дітей та видавила їх віспа.

КРОПИВНИЦЬКИЙ. – У селі Єми-лів-ці Голованівського району  Дер-жавне політичне управління (ДПУ) у 1930  році  виявило „групу колишніх керівників  петлюрівсько-повстанського руху, які групують навколо себе куркульсько-кримінальний елемент“. Мова про Вознюків – Гаврила, Дмитра та Михайла (не брати, по-батькові – в усіх різне), Гната Гло-бенка та батька і сина Завальнюків – Мефодія і Йосипа.

З нагоди зимових олімпійських ігор ініціятива „Архіви діяспори“ опублікувала унікальні кадри 1947 року про українську гокейну команду „Лев“ у таборі переміщених осіб у Міттенвальді, Німеччина. Ці кадри є частиною фільму режисера з діяспори Богдана Солука „У таборах втікачів у Німеччині“, 1949 рік. Фільм віднайдено у Голивуді, у приватному архіві сина режисера Юрія Солука. Ця кіноплівка провела там понад 70 років.