Browsing: Історія

400 років тому, битва під Хотином (вересень 1621 року), що тривала трохи більше місяця, позначилась на майбутньому принаймні п’яти народів, а в перспективі і всієї Европи. Юному завзятому султанові Осману Другому не давали спокою лаври його попередників Мехмеда Фатіха і Сулеймана Пишного. Він мав намір розширити турецькі володіння в Европі і, перш за все, підкорити Річ Посполиту. Ця держава була ослаблена внутрішніми чварами і війнами з Московією. Неві­домо, як би склалась доля поляків, якби король Сиґізмунд ІІІ не згадав про резерв, котрий вже використовував – українське козацтво.

100 років тому, 28 серпня 1921 року, в Києві разом зі своїми побратимами був розстріляний Іван Чепілко, голова Центрального українського повстанського комітету. Це був підпільний військово-політичний центр для керування національним антибільшовицьким здвигом.

Україна доволі широко відзначила 150-річчя Лесі Українки та Василя Стефаника. Але якось в тіні залишився ювілей ще одного їхнього однолітка, який за вкладом в українську культуру цілком сягає маштабу згаданих постатей. Йдеться про Володимира Гнатюка (1871–1926), якому в травні цього року виповнилося 150 років з дня народження.

Нещодавно отримав листа від своєї подруги Аліції Гайдул, яка написала: „Ти, як історик, краще мене знаєш, що ні один диктатор не помер у власній постелі з блискавкою в руках в оточенні родини“. Я подумав, а й дійсно так: доля „великих диктаторів“ минулого століття – Гітлера, Муссоліні і Сталіна – була страшною і для них самих.

Після Другої світової війни провідники США, Великобританії й СССР українські землі Закерзоння приділили Польщі. В результаті цього рішення між Польщею і Україн­ською РСР було прийнято договір про „обмін населення“ (українців і поляків) між тими країнами.

26 червня виповнилося 100 років з дня народження закарпатського прозаїка і драматурга Юрія Керекеша (1921–2007). Його ім’я не надто відоме за межами рідного краю, але на Закарпатті – це помітна постать літературного процесу, а його оповідання, сповнені життєвої драматургії та художньої довершености, і нині беруть за душу. Однак‚ в даному разі варто глянути на нього як на представника міжвоєнного покоління, яке починало свій творчий шлях з... російської мови.

21 липня виповнилося 115 років від дня народження Олени Теліги (1906-1942) – української поетки, публіцистки, літературного критика, провідної діячки ОУН. Хоча поетична спадщина Олени Теліги кількісно невелика (відомо лише 38 віршів), за змістом вона має неперевершену вартість.У ній прозвучав її неповторний голос, притаманна її творчості особливість, яку літературознавці визначили як „пасіонарність любовної лірики“.

Незалежній українській державі – 30-ий рік, і хоча вона має свою частку проблем та недоліків, схильність до принципів демократії є дуже сильною її стороною. Принаймні дві масові революції демонстрували, що громадянське суспільство та його роля, визначені ООН та теоретиками демократії, дуже живі в Україні.

Імена родини Коссаків знакові не лише для Дрогобича. Уродженці міста Григорій Коссак, Зенон Коссак залишили свій вагомий слід в історії боротьби українців за незалежність і свободу нашої держави. До цієї когорти належить, безперечно, доктор права Олекса Коссак (1887-1942), який пов’язав свою долю з Коло­миєю.

26 червня 1951 року співробітники державної безпеки Станіславської (тепер Івано-Франківської) області знищили спогади черкащанки Ольги Чемерис про Голодомор 1932-1933 років та інші її міркування щодо українського визвольного руху.

У життєтворчому спадку Тодося Осьмачки не знаходимо жодних спогадів про його дідів та бабів як по батьковій, так і по материній родовій гілці (а це таки серйозна основа для духовного заживку дітей, для пам’яті роду). Очевидно, що майбутній мистець не зазнав такого дарунку – пізнання мудрости від баби та діда через їхню ранню смерть – ще до його появи на світ.

9 квітня у „Свободі“ було поміщено статтю Михайла Шитка про Златопільську гімназію, де згадується один із Холодноярських отаманів Олександр Кваша. Його правнук – мій одноклясник Віталій Кваша. Надси­лаю вам його спогад про отамана, який вдалося почути від старшого родича.