Browsing: Premium

ЛЮТІЖ, Київська область. – 14 квітня відбулася нарада керівників Всеукраїнського центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю в селі Лютіж та Черкаського обласного центру медико-соціяльної експертизи, на якій було підписано договір про співпрацю.

В Україні близько трьох мільйонів інвалідів, але центрів реабілітації осіб з інвалідністю є тільки близько десяти, і саме Лютізький є єдиним державним закладом подібного типу. Створено його 2001 року на території колишнього санаторію.

ЧЕРКАСИ. – День початку Антитерористичної операції на сході України 14 квітня вшанували ходою містом від пам’ятника Богдану Хмель­ницькому та покладанням квітів до пам’ятника Борцям за волю України в пам’ять загиблих захисників незалежности й борців за територіяльну цілісність України від російської військової аґресії.

Участь у церемонії взяли міський голова Анатолій Бондаренко, його заступники, а також депутати міської ради, військові побратими та рідні загиблих воїнів-захисників.

Якщо хтось з читачів „Свободи“‚ прочитавши заголовок цієї редакційної статті‚ здвигне плечима і подумає: „А хіба той ворог колись відходив від нашої брами?“‚ то він матиме глибоку рацію. В українській історії‚ котра від самих своїх початків і до нинішнього дня є історією боротьби за свободу і незалежність‚ не було ні дня‚ ні хвилини‚ аби цей історичний ворог відступив від нас хоч на крок. Та найбільше нещастя України – в особливій‚ нелюдській підлості цього ворога‚ в його сатанинській підступності‚ в патологічній схильності до обману і до побудованої на обманах політики. Насправді він завжди стояв і стоїть по нашому боці брами‚ тисячами способів сіючи зло й отруту всередині нашого національного дому‚ тисячами способів убиваючи нашу національну душу‚ унеможливлюючи остаточне відродження нашої нації.

29 квітня виповнюється 140 років від дня народження Катерини Рубчакової (Коссаківни; 1881-1919) – української драматичної актриси і співачки (ліричне сопрано). Ще за життя вона стала легендою. Талано­вита та вродлива, Катерина Рубча­кова дарувала у найвіддаленіших куточках своє мистецтво українському народові. На сцені Катерину називали галицькою Заньковецькою, у співі – Крушельницькою.

До ухвали закону „Про Голодомор 1932–1933 років в Україні“ в 2006 році американський демограф Олег Воловина, наскільки мені відомо, не займався предметно підрахунком жертв цієї трагедії. Скажімо, на Міжнародних українознавчих конференціях в Ілинойському університеті, де реґулярно поверталися до вказаної трагедії, він виступав із зовсім іншими науковими темами (у листі наведено назви 11 публікацій – Ред.).

Сім років тому Росія вторглася у східню Україну і з тих пір безжально та відкрито знищувала, з повною зневагою – як людей, так і майно. Статистика жахлива, і з часом вона лише погіршується.

Внаслідок триваючої воєнної аґресії Росії проти України з 2014 року на Донбасі було вбито понад 13,000 осіб та понад 33,000 поранено (включаючи цивільних та військових), а в даний час в Україні перебуває понад 1,5 млн. внутрішньо переміщених осіб.

Чи варто й надалі воювати за Донбас та південну Слобожанщину – українські північні райони Луган­ської області?

Здається, це питання є недоречним. Жодна країна світу добровільно не відмовляється від частини власної землі та мільйонів громадян. Але різні лідери громадської думки час від часу нав’язують нам тезу про необхідність полишити окуповані території в очікуванні, коли вони почнуть проситись назад, в Україну. Маю на увазі в першу чергу „експертів“ Юрка Винничука та Юрія Андру­ховича, яких поважаю, як письменників (і лише як літераторів) ще від часів з’яви їхніх романів „Діви ночі“ та „Рекреації“.

ФІЛЯДЕЛЬФІЯ. – У 2021 році виповнюється 20 років історичної візити Папи Івана Павла ІІ в Україну. З нагоди цієї події 17 квітня відбувся симпозіюм „Святий Іван Павло ІІ та українці“, організований Релігійним Товариством українців католиків „Свята Софія“ США у співпраці з Василіянським духовним центром, сестрами св. Василія Великого та за підтримки Української Федеральної Кредитової Кооперативи „Само­поміч“. У симпозіюмі віртуально взяли участь учні „Нашої української рідної школи“ у Філядельфії.

ФІЛЯДЕЛЬФІЯ. – 15 квітня в рамках весняного семестру викладів Релігійного Товариства українців католиків „Свята Софія“ США і Осередку праці НТШ у Філядельфії відбулася презентація роману „Вічний календар“ письменника з Тернопільщини Василя Махна. Книга вийшла друком у „Видавництві Старого Лева“ 2019 року і стала лавреатом першої Українсько-єврей­ської літературної премії „Зустріч“ та фіналістом Шевченківської премії в категорії „Література“.

НОРТ-ПОРТ, Фльорида. – 10 квітня біля Українського культурного осередку ім. св. Андрія посадили деревце за проєктом „Озеленення плянети“. „Rotary Club“ нав’язав контакт з урядовцями міста та громадськими організаціями, щоб посадити деревце „sweet gum”, яке стало є символом участи міста у проєкті „Озелення плянети“.

Давид Панків, віце-президент „Rotary Club“ у Веніс-Нокоміс став спонзором цього заходу, а член уряду Норт-Порту Алис Вайт і засновник „People for Trees“ подарувала деревце.

БЕРЛІН. – Три роки тому на хвилях берлінського каналу „ALEX.FM“ з’явилася перша програма українською мовою „TremBeats.FM“. Гостями етеру були Посол України Андрій Мельник і німецький політик Карл-Ґеорґ Вельман. Говорили про Україну: про її місце в европейській спільноті, про перспективи, про неймовірний людський потенціял.

Так почалася історія першого у Німеччині україномовного радіо „TremBeats.FM“. Постало воно завдяки журналістці з України Євгенії Козмен­ко. Одного дня вона вирішила, що у Німеччині повинно з’явитися українське радіо, подала оголошення у Фейс­бук і знайшла однодумців. Відтоді о 16.00 кожної першої та другої середи місяця українці Німеччини можуть слухати радіопередачі рідною мовою. Про те, чим „живе“ на щодень „Trem­Beats.FM“, про його пляни та труднощі розповіла Євгенія Козменко.

КРОПИВНИЦЬКИЙ. – Кобзареві, заслуженому діячеві мистецтв Володимирові Горбатюку 22 квітня виповнилося 70 років. Він став одним з фундаторів новітнього відродження кобзарства, зокрема кобзарської школи у Стрітівці, організував Всеукраїнську спілку кобзарів, був її головою. З 1994 року був кобзарем на Чернечій горі у Каневі. Він розповів про кобзарство, нинішню Україну та долю мистця в ній.