Browsing: Premium

Напруження між ЕС і Туреччиною

БРЮСЕЛЬ. – Напруження між Европейським Союзом (ЕС) і Туреччиною зросло після того як Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган 24 жовтня поставив під сумнів ментальний статус Президента Франції Еманюеля Макрона. Він це зробив у відповідь на заяви Е. Макрона про проблеми з радикальними мусульманами у Франції, котрі практикують, за його словами, „іслямський сепаратизм”. Внаслідок цього Франція відкликала свого посла для консультацій. Европейська Комісія, яка є екзекутивним органом ЕС, сказала 25 жовтня, що турецький президент мусить змінити підхід, якщо він не хоче розладнати намагання ЕС відновити діялог з його країною. Президент ЕС Чарлз Мішель звинуватив Туреччину, що вона вдалась до „провокацій” і „образ”. Німеччина, Голяндія, Греція та Кіпр виступили в обороні Франції. Але 26 жовтня Р. Ердоган виступив з промовою, в якій він звинуватив европейських провідників у проведенні антиіслямської політики. „Ви є фашисти в дійсному значенні цього слова. Ви є справжнім ланцем в нацистському ланцюгу”, – він сказав. („Associated Press”)

Офіс Президента України 19 жовтня оприлюднив вміщений нижче документ „Щодо резонансного „літературного” рішення суду”.

Взяли до відома рішення Дарницького районного суду міста Києва щодо книги „Справа Василя Стуса”. Також взяли до відома заяви автора книги Вахтанга Кіпіані та представників видавництва про намір подати апеляцію. Це щонайменше свідчення того, що суспільство готове відстоювати свої права.

Безумовно, здивовані деякими формулюваннями у вказаному рішенні. Хоча не ставимо під сумнів незалежність судової гілки влади.

КИЇВ. – Національна рада з питань телебачення та радіомовлення 15 жовтня призначила позаплянові перевірки телеканалів „NewsOne”, „112 Україна” та „Z ZIK” через трансляцію зустрічі народного депутата від партії „Опозиційна плятформа – За життя” Віктора Медведчука з Прези­дентом Росії Володимиром Путіном, яка відбулася у Москві. Рішення про призначення перевірок було ухвалене одноголосно.

„В ефірі телеканалу „NewsOne” 6-8 жовтня цього року зафіксовано три трансляції з „повною” версією цієї зустрічі і ще 11 трансляцій, де показували фраґменти зустрічі з редакційним коментарем телеканалу. Загальний хронометраж усіх передач становив 1 год. 30 хв. Темою обговорення стали налагодження відносин Російської Федерації з Україною, постачання російської вакцини від СОVID-19 „Супутник V” в Україну та святкування 75-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні”, – мовиться у повідомленні Нацради.

МІНСЬК. – 25 жовтня закінчився термін „Народ­ного ультиматуму”, пред’явленого Світланою Тихановською, яка вимагала, щоб Олександр Лукашенко оголосив про відхід, у Білорусі припинилося насильство щодо мирних протестувальників, а політв’язнів звільнили. Умов ультиматуму виконано не було, тому на початку доби 26 жовтня С. Тихановська оголосила „Народний страйк”.

26 жовтня в країні розпочався маштабний протест і загальнонаціональний страйк. Працівники деяких підприємств не вийшли на зміни. З великих промислових підприємств країни та об’єктів загальнодержавної інфраструктури згадані „Гродно Азот”, МАЗ, МТЗ, МЕТЗ, БелОМО, Білорус­нафта, МЗКТ, а також Білоруська залізниця.

— Зараження коронавірусом станом на 28 жовтня: у світі захворіли 44,328,799 осіб, померли 1,173,225, одужали 32,493,595; у США захворіли 9,039,170 осіб, померли 232,101, одужали 5,878,859; в Україні захворіли 363,075 осіб, померли 6,755, одужали 148,642.

— Станом на 28 жовтня Київ та жодна область України не готові до послаблення карантину. Найвищий показник захворюваности за 14 днів зафіксований у Чернівецькій (409.1 на 100 тис. осіб), Хмельницькій (378.7), Житомирській (356.7) областях. Найменший показник захворюваности – у Кіровоградській (87.9), Вінницькій (120.3) та Херсонській (131.1) областях.

КИЇВ. – Рішенням судді Дарницького районного суду Марини Заставленко було заборонено поширювати книгу Вахтанга Кіпіані „Справа Василя Стуса” без дозволу Віктора Медведчука. Обурені громадські активісти та інтеліґенція на знак протесту влаштували читання при свічках цієї книги 20 жовтня під стінами суду, де свого часу В. Стуса було засуджено до ув’язнення, звідки він уже живим не повернувся, а нині на цьому місці знаходиться вже український Печерський суд та Голов­не управління Національної поліції у Київ­ській області.

Читання відбувалось при свічках як символ того, що через 30 років В. Стус знову під забороною і читати його історію можна лише потайки. На заклик громадської організації „Відсіч” прийшло багато молоді.

ТОРОНТО. – Угоду про виконання обов’язків Почесного консула Евген Чолій підписав 16 жовтня цього року. Відтепер, вперше в історії, Україна започатковує свою дипломатичну присутність у провінції Квебек, на яку буде поширюватися консульська округа новопризначеного Почесного консула.

„Це для мене честь та обов’язок виконувати функції почесного консула, просуваючи інтереси України в Канаді та сприяючи розвитку торговельних, економічних, культурних та наукових зв’язків між цими країнами”, – заявив Е. Чолій.

Мабуть‚ це карма – що в сьогоднішній Україні повинна була написатися і видатися книжка‚ здатна об’єднати національно свідому частину суспільства і водночас кинути яскравий пучок світла на морально-політичний стан в усій українській державі. Це дослідження українського історика і публіциста Вахтанга Кіпіані „Справа Василя Стуса“. І відразу поправимося: ситуація довкола книжки збудила і напружила всю спільноту‚ абсолютно всю‚ від верхів до низів‚ тому що для українського народного світорозуміння є тяжким‚ непростимим гріхом – причетність‚ безпосередня чи опосередкована‚ до покарання невинної людини тюрмою і сибірськими концентраками. Коли та причетність стає явною‚ таку особу вже свята вода не відмиє‚ чекає її загальний осуд та гнів й саме ім’я її стає символом неправедности і ницости. І хіба не так сприймається в Україні ім’я Віктора Медведчука – безсоромного‚ безпринципного адвоката‚ котрий‚ догоджаючи совєтській владі‚ так „захищав“ у суді поета-дисидента Василя Стуса‚ що той знову потрапив до тюрми і на нове заслання‚ звідки вже не повернувся живим.

„Моя ненька Україна і джерело козацтва, якоже Фенікс, воскресне на добро людям, на вічну правду і волю. Поляки пекли нас живими, і тепер печуть їх москалі, небаром весь світ встане: згубити і великого, і малого і ім’я московське – варварів-людоморів – з лиця землі. З цею вірою я в останній раз закрию мої очі, і зіпну навіки”, – так проникливо і відверто написав 1 березня 1894 року український священик Агапій Гончаренко у далекій від берегів його рідного Дніпра-Славути Каліфорнії, яка стала йому другою домівкою і в якій він упродовж десятиліть залишався вірним сином матері-України.

До біографії о. Агапія Гончаренка (справжнє ім’я Андрій Гумницький) дуже пасує визначення „перший”. Саме о. Агапій став першим українським козаком-священиком на Новому континенті, який у 1865 році відслужив першу в Ню-Йорку православну літургію. Невзабаром саме він став організатором та засновником церков греко-православного обряду в Новому Орлеані.

Ми були з родиною на Союзівці влітку 2015 року, коли Республі­канська партія бурними оплесками проголосила кандидатуру нинішного Президента Доналда Трампа. Ніхто в моєму оточенні не вірив, що у Д. Трампа були реальні шанси перемоги. Я бачила не тільки реальну можливість Трампової перемоги, але болісно згадала свої болючі молоді роки. Болючі, бо я ще думала, що можна поєднати науку і активність в громадському і політичному житті як США, так і в українській громаді. Можна, але не в українській діяспорній громаді.

В період так званої „холодної вій­ни” наша українська громада „воювала” з собою, так немовби не було у нас ворогів. Була нас горстка, старших і молодших, науковців, журналістів, економістів, просто людей зацікавлених тим, що діється в світі, і в міру можливостей, в Україні. В 1960-их роках між США і СРСР вже розширювались культурні зв’язки. По більшій часті до Америки приїздили представники з самої Росії, але час до часу були й науковці і письменники з України.

За останнє десятиліття Росії вдалося ліквідувати будь-яку організовану українську етнічну спільноту в Російській Федерації, вторгнутися в Україну, силою анексувати частину її території нелеґітимним референдумом і створити значною мірою заморожений конфлікт.

Методологія, що використовується в усіх інстанціях, була досить простою. Брехня, здирництво, політичний тиск і надмірний вогонь, що супроводжується з готовністю деяких спостерігачів вважати закономірним, дозволили Росії діяти так, як плянувалося, не зважаючи на всепоглинаюче ґльобальне засудження, яке іґнорує Росія. Російська брехня ґрунтується на безглуздих дебатах і нездатності опонентів Росії переконати всіх в світі через неспроможність міжнародного права. Кричуще Росія наголошує, що навіть якщо вона вторглася, але цього не сталося, у Крим чи Донбас, вона була змушена зробити це з метою захисту прав російського населення.

Щиро дякуємо всім жертводавцям за підтримку пресфонду „Свободи“!