Browsing: Premium

Якщо хтось з читачів „Свободи“‚ прочитавши заголовок цієї редакційної статті‚ здвигне плечима і подумає: „А хіба той ворог колись відходив від нашої брами?“‚ то він матиме глибоку рацію. В українській історії‚ котра від самих своїх початків і до нинішнього дня є історією боротьби за свободу і незалежність‚ не було ні дня‚ ні хвилини‚ аби цей історичний ворог відступив від нас хоч на крок. Та найбільше нещастя України – в особливій‚ нелюдській підлості цього ворога‚ в його сатанинській підступності‚ в патологічній схильності до обману і до побудованої на обманах політики. Насправді він завжди стояв і стоїть по нашому боці брами‚ тисячами способів сіючи зло й отруту всередині нашого національного дому‚ тисячами способів убиваючи нашу національну душу‚ унеможливлюючи остаточне відродження нашої нації.

29 квітня виповнюється 140 років від дня народження Катерини Рубчакової (Коссаківни; 1881-1919) – української драматичної актриси і співачки (ліричне сопрано). Ще за життя вона стала легендою. Талано­вита та вродлива, Катерина Рубча­кова дарувала у найвіддаленіших куточках своє мистецтво українському народові. На сцені Катерину називали галицькою Заньковецькою, у співі – Крушельницькою.

До ухвали закону „Про Голодомор 1932–1933 років в Україні“ в 2006 році американський демограф Олег Воловина, наскільки мені відомо, не займався предметно підрахунком жертв цієї трагедії. Скажімо, на Міжнародних українознавчих конференціях в Ілинойському університеті, де реґулярно поверталися до вказаної трагедії, він виступав із зовсім іншими науковими темами (у листі наведено назви 11 публікацій – Ред.).

Сім років тому Росія вторглася у східню Україну і з тих пір безжально та відкрито знищувала, з повною зневагою – як людей, так і майно. Статистика жахлива, і з часом вона лише погіршується.

Внаслідок триваючої воєнної аґресії Росії проти України з 2014 року на Донбасі було вбито понад 13,000 осіб та понад 33,000 поранено (включаючи цивільних та військових), а в даний час в Україні перебуває понад 1,5 млн. внутрішньо переміщених осіб.

Чи варто й надалі воювати за Донбас та південну Слобожанщину – українські північні райони Луган­ської області?

Здається, це питання є недоречним. Жодна країна світу добровільно не відмовляється від частини власної землі та мільйонів громадян. Але різні лідери громадської думки час від часу нав’язують нам тезу про необхідність полишити окуповані території в очікуванні, коли вони почнуть проситись назад, в Україну. Маю на увазі в першу чергу „експертів“ Юрка Винничука та Юрія Андру­ховича, яких поважаю, як письменників (і лише як літераторів) ще від часів з’яви їхніх романів „Діви ночі“ та „Рекреації“.

ФІЛЯДЕЛЬФІЯ. – У 2021 році виповнюється 20 років історичної візити Папи Івана Павла ІІ в Україну. З нагоди цієї події 17 квітня відбувся симпозіюм „Святий Іван Павло ІІ та українці“, організований Релігійним Товариством українців католиків „Свята Софія“ США у співпраці з Василіянським духовним центром, сестрами св. Василія Великого та за підтримки Української Федеральної Кредитової Кооперативи „Само­поміч“. У симпозіюмі віртуально взяли участь учні „Нашої української рідної школи“ у Філядельфії.

ФІЛЯДЕЛЬФІЯ. – 15 квітня в рамках весняного семестру викладів Релігійного Товариства українців католиків „Свята Софія“ США і Осередку праці НТШ у Філядельфії відбулася презентація роману „Вічний календар“ письменника з Тернопільщини Василя Махна. Книга вийшла друком у „Видавництві Старого Лева“ 2019 року і стала лавреатом першої Українсько-єврей­ської літературної премії „Зустріч“ та фіналістом Шевченківської премії в категорії „Література“.

НОРТ-ПОРТ, Фльорида. – 10 квітня біля Українського культурного осередку ім. св. Андрія посадили деревце за проєктом „Озеленення плянети“. „Rotary Club“ нав’язав контакт з урядовцями міста та громадськими організаціями, щоб посадити деревце „sweet gum”, яке стало є символом участи міста у проєкті „Озелення плянети“.

Давид Панків, віце-президент „Rotary Club“ у Веніс-Нокоміс став спонзором цього заходу, а член уряду Норт-Порту Алис Вайт і засновник „People for Trees“ подарувала деревце.

БЕРЛІН. – Три роки тому на хвилях берлінського каналу „ALEX.FM“ з’явилася перша програма українською мовою „TremBeats.FM“. Гостями етеру були Посол України Андрій Мельник і німецький політик Карл-Ґеорґ Вельман. Говорили про Україну: про її місце в европейській спільноті, про перспективи, про неймовірний людський потенціял.

Так почалася історія першого у Німеччині україномовного радіо „TremBeats.FM“. Постало воно завдяки журналістці з України Євгенії Козмен­ко. Одного дня вона вирішила, що у Німеччині повинно з’явитися українське радіо, подала оголошення у Фейс­бук і знайшла однодумців. Відтоді о 16.00 кожної першої та другої середи місяця українці Німеччини можуть слухати радіопередачі рідною мовою. Про те, чим „живе“ на щодень „Trem­Beats.FM“, про його пляни та труднощі розповіла Євгенія Козменко.

КРОПИВНИЦЬКИЙ. – Кобзареві, заслуженому діячеві мистецтв Володимирові Горбатюку 22 квітня виповнилося 70 років. Він став одним з фундаторів новітнього відродження кобзарства, зокрема кобзарської школи у Стрітівці, організував Всеукраїнську спілку кобзарів, був її головою. З 1994 року був кобзарем на Чернечій горі у Каневі. Він розповів про кобзарство, нинішню Україну та долю мистця в ній.

Віра Вовк (Селянська) — доктор німецької літератури в Університеті Ріо-де-Жанейро Бразилії, видатна українська письменниця, лавреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, автор понад 80 книг, перекладач.

Вона народилася 2 січня 1926 року у Бориславі. Дитинство майбутньої письменниці пройшло в Кутах, де працював лікарем її батько Остап Селянський, і в Тюдеві, де священиком був її дідусь.

КИЇВ. – На 79-му році життя 17 квітня помер письменник та політик Володимир Яворівський. У соцмережах користувачі висловлюють співчуття рідним та віддають шану письменнику. На його рахунку кілька збірок оповідань та нарисів, повісті та романи. Останні його романи, які вийшли в 2019 та 2020 роках, були присвячені гетьману Івану Мазепі та княгині Ользі. У 1984 році отримав Шевченківську премію за повість „Вічні Кортеліси“.

Окрім літературної діяльности, В. Яворівський вів активне політичне життя з 1980-их років.