Browsing: Premium

Трамп назначив жінку до Верховного Суду

ВАШІНҐТОН. – Через вісім днів після смерти ліберальної судді Верховного суду Рут Ґінсбурґ Президент Дональд Трамп 26 вересня номінував на її місце Еймі Каней Берретт, академіка й суддю Сьомого Окружного Апеляційного суду в Чикаґо. 48-літня Е. Берретт народилася і виростала в Луїзіяні, де була найстаршою серед сімох дітей. Її батько був адвокатом, а мати вчителькою середньої школи. Отримавши стипендію до Школи права Нотер Дамського Університету, вона закінчила адвокатські студії в 1997 році й була найкращою ученицею серед її ґрадуаційної кляси. Після кількох років праці як адвокат, у 1998-1999 роках вона була канцеляристом для консервативного судді Верховного суду Антоніна Скалії. У 2002 році Е. Берретт повернулася до своєї альма матер, щоб викладати в Школі права. Тричі вона була відзначена як „Визначний професор року”. В 2017 році Д. Трамп призначив її до Апеляційного суду.

ОТТАВА. – 29 вересня Велика Британія та Кана­да спільно запровадили санкції проти керівників режиму Олександра Лукашенка за порушення прав протестувальників. Про це у Оттаві заявив Міністер закордонних справ Канади Франсуа-Філіп Шампань.

„Канада не мовчатиме, коли уряд Білорусі вчиняє систематичні порушення прав людини та не демонструє щирої відданости пошуку рішення шляхом перемовин із опозицією. Канада та Об’єднане королівство діють спільно, аби ці санкції мали більший вплив й з метою демонстрації єдности у засудженні ситуації”, – сказав Ф. Шампань.

КАНІВ, Черкаська область. – 24 липня виконувачкою обов’язків генерального директора Національного заповідника ім. Тараса Шевченка призначено поетесу та політичну діячку Вален­тину Коваленко. Генеральний директор заповідника в Каневі Мар’ян Піняк помер 21 липня внаслідок тяжкої хвороби.

В. Коваленко під час знайомства з колективом підкреслила, що для неї Тарасова Гора, як і для кожного справжнього українця, є святим місцем: „Я сповна розумію абсолютно нову для мене специфіку роботи Національного заповідника. З великою повагою ставлюся до всіх тих, хто роками працював і продовжує тут працювати. Обіцяю, що мої найщиріші наміри як літературознавця, як науковця, зрештою – як людини – будуть віддані на служіння Тарасові Шевченкові”.

КИЇВ. – 17 вересня у Національному історико-меморіяльному заповіднику „Биківнянські могили” відбулось урочисте відкриття фотодокументальної виставки „Биківня 1937-1938: польська лінія”, організованої заповідником спільно з Поль­ським інститутом у Києві. Метою заходу є висвітлення специфіки масових політичних репресій у польському середовищі Києва.

Це перший міжнародний проєкт заповідника, що висвітлює як перебіг „польської операції” НКВД, так і долі її жертв, похованих у Биківнянсь­кому лісі. Серед присутніх були директор Польсь­кого інституту у Києві Роберт Чижевський зі своїми колеґами, члени Київського товариства політ­в’яз­нів та жертв репресій, активісти „Соло­вецького Братства”, члени Товариства зв’язків з українцями за межами України „Україна – Світ”, громадські діячі Києва, журналісти, наукові співробітники заповідника, нащадки репресованих.

— У світі на 30 вересня захворіли 33,891,945 осіб, померли 1,013,559, одужали 25,187,132.

— В Україні станом на 30 вересня лябораторно підтверджено 208,959 випадків коронавірусу, померли 4,129, одужали 92,360.

— У США захворіли 7,406,729, померли 210,797, одужали 4,649,521.

— Приємний рекорд: в Україні за добу з 29 вересня одужали 2,110 пацієнтів. Про це 30 вересня сказав Міністер охорони здоров’я Максим Степанов. „Це приємний рекорд, більше ніж 2,000 у нас ще не було”, – сказав М. Степанов. Водночас міністер наголосив, що збільшується кількість госпіталізацій, переважно госпіталізуються пацієнти з середнім та важким перебігом хвороби. Так, за минулу добу було госпіталізовано 723 людини. Станом на 30 вересня, за словами М. Степанова, в лікарнях, які надають допомогу пацієнтам, хворим на коронавірус, заповнено 50.8 відс. ліжок, тобто понад 15 тис. з загальної кількости.

Канадська недержавна організація „Українсько-єврейська зустріч” та Громадська організація „Форум видавців” (Львів) з приємністю оголошують, що роман „Вічний календар”, написаний Василем Махном і опублікований львівським „Видавництвом Старого Лева” в 2019 році, став переможцем першого року книжкової премії „Зустріч: Українсько-єврейська літературна премія”.

В. Махно був названий переможцем під час церемонії відкриття 27-го Львівського міжнародного „BookForum”, що відбулася 16 вересня. Його роман – панорамна оповідь про життя українців, поляків, євреїв і вірмен заходу України від XVII ст. до наших днів.

В історії людських спільнот так бувало вже не один раз і ще не один раз буде: чим більша перешкода стоїть на шляху‚ тим більшу можливість вона відкриває. Камінців під ногами ніколи не бракує‚ врешті до них звикається‚ бо ж‚ мовляв‚ нема життя без труднощів і проблем‚ це скрізь і завжди так‚ головне – щоб не занадто великі‚ щоб не нестерпні.

Насправді саме нестерпні спонукають до змін. Сьогодні це відбувається в Білорусі. Ще вісім тижнів тому ніхто не міг передбачити‚ що президентські вибори 9 серпня‚ грубо пофальшовані режимом Олександра Лукашенка‚ цього „останнього диктатора в Европі“‚ здіймуть таку високу хвилю всенародних протестів. Ніхто не міг передбачити‚ що свавільне застосування сили проти мирних людей‚ кров на вулицях‚ тортури над тисячами заарештованих таким радикальним чином перетворять природне обурення проти фальсифікації виборів в очисну революцію‚ й тепер увесь демократичний світ з подивом і захопленням стверджує: на наших очах у заскорузлій в постсовєтськості Білорусі народжується білоруська політична нація.

Хто є найпліднішим українським словникарем? Ні, це не Борис Грін­ченко, укладач чи не найславнішого „Словаря української мови“ у чотирьох томах. До речі, над згаданим словником трудилися десятки членів „Київської громади“ протягом кількох десятиліть, а Б. Грінченко впорядкував і надав йому завершеного вигляду.

Проте‚ була в Україні людина, що здійснила справжній філологічний подвиг, який ніхто не те що в слов’ян­ському світі, але й, можливо, у світовій лінґвістиці досі не повторив. Йдеться про Миколу Грицака (1908-1979), закарпатського самородка – він зібрав близько 250 тис. діялектних слів‚ з численним ілюстраційним матеріялом – коломийками, загад­ками, піснями, приказками тощо.

Правозахисні організації України закликають Міністерство закордонних справ України та народних депутатів, які відповідають за міжнародні відносини, звернутися до Ірану, щоб звільнити незаконно засуджену іранську правозахисницю Бахаре Хедаят. Жінку ув’язнили на чотири роки та вісім місяців за участь в акції пам’яті загиблих в українському літаку.

8 січня український літак реґулярного рейсу PS 752, який прямував з Теграна до Києва, розбився в Ірані. Загинули всі пасажири та члени залоги. За кілька днів після трагедії Б. Хедаят опублікувала твіт, у якому написала, що збирається вшанувати пам’ять жертв. Акція, яку провели на вході до Технологічного університету ім. Аміра-Кабіра в Теграні, зібрала тисячі учасників і стала початком цілої низки акцій протесту проти Іранського корпусу охорони іслямської революції та верховного лідера Ірану.

Святкування в Києві 29-ої річниці Незалежности України, на яке ми з нетерпінням чекали, вже за нами, але досі перед очима поодинокі виступи виконавців мистецької програми. На мою думку, програма не відповідала урочистості такого великого свята і я особисто була розчарована. „Свобода” 28 серпня докладно описала, як все відбулося, і висловила свою слушну критику. Замість показати багатство нашої культурної спадщини, програма частинно була російською мовою, з невідповідними танцями, одягами – за винятком кількох поодиноких точок. Я також дуже здивувалась, як побачила між виконавцями програми Ніну Мат­вієн­ко, заслужену артистку України.

Діяспорна бібліотека ім. Галини Король спільно з активом організації „Миргород – Допомога” проводять добродійну акцію „Іграшки маленьким біженцям”. Ми роздали дитячий одяг, іграшки та різні потрібні дітям речі, які надійшли з США від Галини Цап та Ігоря і Дарії Лисих, з Канади від Володимира і Марії Мелих.

Маленькі українці, кинуті аґресією кривавої московщини у вир курних доріг і нестатків, дуже тішаться подарунками. А ми шанобливо схиляємо голови перед шляхетною поставою добродіів. Наша спільна акція продовжується.

Працівник редакції тижневика „Свобода” Ігор Пилипчук продовжує кругосвітню подорож на човні-вітрильнику „Еней”. Він двічі перетнув Атлантичний океан, обійшов Південну Америку і тепер перебуває в Тихому океані. З ним при кінці серпня мала електронну розмову директорка департаменту видавничої справи і преси Держтелерадіо України Вален­ти­на Бабилюлько. Інтерв’ю з дозволу І. Пилипчука подається з деякими скороченнями.

Прийміть, Ігоре, найщиріші вітання з нагоди Дня незалежности України. Де зараз Ви перебуваєте?

Вашого електронного листа я отримав на гарному острові Мурея, який знаходиться в Тихому океані на відстані 15 кілометрів західніше відомого острова Таїті, і є територією Французької Полінезії.