Browsing: З редакційної пошти

Нещодавно розвідка США видала випустила дуже особливу інформацію – нібито Володимира Путіна дезінформують його близькі радники щодо військової ситуації в Україні та наслідків американських і европейських санкцій проти Росії. Це сталося після того, як президент Джо Байден від душі виступив у Варшаві, наполягаючи на тому, що В. Путін не може далі керувати.

З перших годин російсько-української війни „Просвіта“ працює як мобілізаційний, координаційний та волонтерський центр.

Команда волонтерів – люди, які ще вчора плянували історичні лекції і літературні клуби, кінопокази, мовні курси і філософські диспути, а зараз є активними волонтерами та помічниками як переселенцям, так і мілітарним підрозділам на лінії зіткнення.

Буча ка-то-ва-на...
Мозок здіймає бучу...
Буххх-кає в груди,
мукою-пеклом мучить...

Війна, розпочата путінською росією проти України, продовжується вже понад місяць. Збройні сили України (ЗСУ) та український народ мужньо протистоять аґресорові з потужною підтримкою світового українства та багатьох країн світу.

Ніколи не вважав себе героєм. Я лише рухався життєвим шляхом, не підлаштовуючись під вимоги началь­ства. Я – багата людина. Багатий на рідних, близьких, котрі щодня телефонують та пропонують виїхати з Миколаєва до них, в безпечний реґіон України чи іншу державу. Не бачу ніякого геройства в тому, що я залишаюсь в Миколаєві.

Я, Михайло Татарников, громадянин Нідерляндів, родич знаменитого героя Другої світової війни генерала Iвана Панфілова. Його дружина Марія і моя бабуся – сестри з Овідіо­поля, Одеська область. Батько сестер – Іван Коломієць. Марія після весілля виїхала з рідного Овідіополя з чоловіком спершу до Москви, потім – Київ, Ташкент, Фрунзе. Вони виховали п’ятьох дітей.

Мені пощастило навчатися в Косівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва, де я здобував фахові знання на відділі художньої обробки шкіри. Тут працювали люди, які добре розуміли, що молодь – майбутнє країни і тому намагалися відкрити нам шлях у творче життя. Серед них був Іван Фіцич, який для мене і моїх однокурсників став наставником, учителем, товаришем і творчим порадником.

Російсько-українська війна почалася 24 лютого. Того ж дня ворожий ракетний крейсер „Москва“ наблизився до українського острова Зміїний у Чорному морі, що належить нашій державі та визначає її територіяльні води. Житлові споруди на острові, утворюють селище Біле Ізмаїльського району Одеської области.

Вельми дякуємо українській громаді та народові США за підтримку та допомогу нашій державі у цей складний і нелегкий час боротьби за свободу і незалежність від російських аґресорів. Ситуація надзвичайно складна – руйнування критичної інфраструктури, масові вбивства цивільних, геноцид проти українських дітей.

Пережили ми гноблення віки,
Вибороли і захищаєм волю,
Українці – вільні козаки,
Ми самі свою будуєм долю.

Схаменіться і почніть кликати окупантів тими, ким вони є насправді: росіяни, рашисти, кацапи, москалі, нацисти з Росії. Звертаюсь в першу чергу до керівників держави, різних радників в етерах. Які орки? Який Мордор? Припиніть відчувати себе героями фантастичних книг чи голівудських блокбастерів, в онлайн-режимі. Україна воює з Росією, а не з мордорськими орками.

Куди поділись кілька мільйонів росіян – українських громадян? Чи вони від 2014 року покинули Україну? Ні, вони стали називати себе російськомовними українцями.