Browsing: З редакційної пошти

Я, Михайло Татарников, громадянин Нідерляндів, родич знаменитого героя Другої світової війни генерала Iвана Панфілова. Його дружина Марія і моя бабуся – сестри з Овідіо­поля, Одеська область. Батько сестер – Іван Коломієць. Марія після весілля виїхала з рідного Овідіополя з чоловіком спершу до Москви, потім – Київ, Ташкент, Фрунзе. Вони виховали п’ятьох дітей.

Мені пощастило навчатися в Косівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва, де я здобував фахові знання на відділі художньої обробки шкіри. Тут працювали люди, які добре розуміли, що молодь – майбутнє країни і тому намагалися відкрити нам шлях у творче життя. Серед них був Іван Фіцич, який для мене і моїх однокурсників став наставником, учителем, товаришем і творчим порадником.

Російсько-українська війна почалася 24 лютого. Того ж дня ворожий ракетний крейсер „Москва“ наблизився до українського острова Зміїний у Чорному морі, що належить нашій державі та визначає її територіяльні води. Житлові споруди на острові, утворюють селище Біле Ізмаїльського району Одеської области.

Вельми дякуємо українській громаді та народові США за підтримку та допомогу нашій державі у цей складний і нелегкий час боротьби за свободу і незалежність від російських аґресорів. Ситуація надзвичайно складна – руйнування критичної інфраструктури, масові вбивства цивільних, геноцид проти українських дітей.

Пережили ми гноблення віки,
Вибороли і захищаєм волю,
Українці – вільні козаки,
Ми самі свою будуєм долю.

Схаменіться і почніть кликати окупантів тими, ким вони є насправді: росіяни, рашисти, кацапи, москалі, нацисти з Росії. Звертаюсь в першу чергу до керівників держави, різних радників в етерах. Які орки? Який Мордор? Припиніть відчувати себе героями фантастичних книг чи голівудських блокбастерів, в онлайн-режимі. Україна воює з Росією, а не з мордорськими орками.

Куди поділись кілька мільйонів росіян – українських громадян? Чи вони від 2014 року покинули Україну? Ні, вони стали називати себе російськомовними українцями.

Український вільний університет і його Фундація у США створили окремі фонди допомоги Україні у війні, зібрали досі чверть мільйона долярів, закупили та доставили амбуланси, бронежилети і каски.

До „Свободи“ 23 березня надійшов відкритий лист сенату й ректорату Українського католицького університету до християнських спільнот світу, у якому зокрема стверджується: „З початком нової фази новітньої російсько-української війни українці незмінно впізнають себе на сторінках Святого Письма у крутих поворотах біблійної історії.

Друзі, а коли б московський літак злетів над вашу хату і завдав втрат? Зруйнував ваше житло, вбив дитину. Чи тоді ви дозволили б йому по вашому небу літати, щоб міг вас вбивати? Я впевнений, що ні. Ви б сказали: „Це – моє небо!“ Просили б друзів, щоб прийшли його захищати.

Читаю Шевченка. У сивому глибі-схові
Себе оббуваю. Своє начуваю пРА
У леготі глини, обдиханій вічним РА,
У плескоті пілок полотен на плесах ДніпРА,
У шепоті капищ, що крешуть у небо словом…

Оксана Соколик Хлопці з гарячих точок з-під Києва надіслали 11 березня цього листа:

„Дорогі друзі, брати та сестри з різних частин нашого світу! Зверта­ємось до Вас у цей темний для всіх нас час, коли чорні від вибухів хмари закривають сонце над нашою столицею.