Browsing: З редакційної пошти

До останнього часу не існувало перекладу і української переробки відомої в СРСР пісні „Полюшко-поле“ на музику Лева Кніппера. Він був добровольцем в армії Білої ґвардії і у 1919 році написав цю пісню, пізніше присвоєну більшовиками. Харківський поет Петро Джерелянський надіслав до „Свободи“ добірку своїх творів, один з яких вміщено нижче з листом автора.

„Свобода” 18 лютого мала цікаву статтю „В. Горбовий був відданий ідеї нації” Наталії Осипчук про д-ра Воло­димира Горбового, відомого діяча УВО та ОУН. У третьому параграфі пишеться, що „Перша конференція ОУН відбулася у листопаді 1927 року в Берліні”.

Шановні добродії, Ви можете змінити ситуацію, допомігши українцям – жертвам сьогоднішньої війни в Україні, зробивши пожертву на місію Злученого українського американського допомогового комітету (ЗУАДК) для надання гуманітарної допо-моги постраждалим у війні в Україні.

Як повідомляють інформаційні аґентства світу, ситуація в Україні погіршилася, відбулось вторгнення Російської Федерації в незалежну Україну.

Від імені Міжнародного незалежного чесько-українського літературного часопису „Мандрівник“ (засновник Товариство „Опір Західної України“ (Чеська Республіка); видавець Видавництво „Лілія“ (Україна) в зв’язку із військовою аґресією та порушенням Російською Федерацією територіяльної цілісности України рішуче засуджуємо дії Росії і в усьому підтримуємо дії України у обороні територіяльної цілісности України в контексті військового вторгнення Росії в Україну. На тім стоїмо – на службі України!

Перші дні війни виявилися не такими, як сподівалися москалі. Зазнавши поразки, Путін вдався до підсилення не тільки кількістю окупантів, але і різноманітністю зброї та способом ведення війни. Останнє повинно найбільше насторожувати. Ракети вистріляно у сам центр Харкова на невинне населення.

Кожен з нас у той чи той спосіб контактує зараз з Україною і намагається допомогти, хто чим може. Учора надійшли прохання про допомогу з Тернопільської області – це надійні, перевірені джерела. Сюди переправляють поранених, там потрібна допомога медикаментами, захисним одягом тощо.

У Міністерстві оборони Росії відкрито попередили про намір завдати нових ударів по Києву. Удари обіцяли завдати по технологічних об’єктах СБУ, а також по ретрансляційним вузлам. Все це для того, нібито щоб „запобігти інформаційним атакам на Росію“.

Миршава істота, занесена долею на трон, здається, все ж таки увійшла в історію, як людина яка все зробила, щоб знищити власну державу. В нього було все – гроші (трильйон “віолончелей” у різних куточках світу), влада,  олімпійська чемпіонка у ліжку, палаци, добре вихована рабська челядь та купа приємних новин у правильних течках, де все було просто й зрозуміло – Росія найсильніша країна світу, всі нас бояться, ніхто нам нічого не зробить.

Я мешкаю в Миколаєві від 1976 року. Після 24 лютого нікуди не тікав і не пляную їхати на захід України чи до Европи. Мені болить, коли українські військові гинуть, захищаючи Миколаївщину чи Херсонщину. А могли б залишитись серед живих, якби військово-політичне керівництво країни вжило відповідних заходів, про які весь світ просив. Поясню, про що йдеться.

Слідкували ми за подіями у Пекіні від першого дня, від фантастичного відкриття до такого ж цікавого закриття. Співчувала я тим, що захворіли і не могли взяти участь у змаганнях, до яких готувалися роками. Жаль мені було батьків, які так хотіли бути зі своїми дітьми – олімпійцями і не могли приїхати. Шкода було змагунів, які до великої міри ізольовано від світу, не почули вигуків подиву, радости перемоги.

Нещодавнє засідання Ради безпеки ООН, скликане Російською Федерацією під її власним головуванням, було радше ще дивнішим, ніж зазвичай, і це багато про що говорить. Росія постійно спотворює і дезінформує. Рада безпеки ООН – це переважно марна вправа, оскільки п’ять постійних членів мають право вето, між ними держава-терорист – РФ.