Browsing: З редакційної пошти

Український вільний університет і його Фундація у США створили окремі фонди допомоги Україні у війні, зібрали досі чверть мільйона долярів, закупили та доставили амбуланси, бронежилети і каски.

До „Свободи“ 23 березня надійшов відкритий лист сенату й ректорату Українського католицького університету до християнських спільнот світу, у якому зокрема стверджується: „З початком нової фази новітньої російсько-української війни українці незмінно впізнають себе на сторінках Святого Письма у крутих поворотах біблійної історії.

Друзі, а коли б московський літак злетів над вашу хату і завдав втрат? Зруйнував ваше житло, вбив дитину. Чи тоді ви дозволили б йому по вашому небу літати, щоб міг вас вбивати? Я впевнений, що ні. Ви б сказали: „Це – моє небо!“ Просили б друзів, щоб прийшли його захищати.

Читаю Шевченка. У сивому глибі-схові
Себе оббуваю. Своє начуваю пРА
У леготі глини, обдиханій вічним РА,
У плескоті пілок полотен на плесах ДніпРА,
У шепоті капищ, що крешуть у небо словом…

Оксана Соколик Хлопці з гарячих точок з-під Києва надіслали 11 березня цього листа:

„Дорогі друзі, брати та сестри з різних частин нашого світу! Зверта­ємось до Вас у цей темний для всіх нас час, коли чорні від вибухів хмари закривають сонце над нашою столицею.

Деякі компанії, які виїхали з Росії, просто звільнили своїх співробітників. Інші продовжують платити їм. Чи це моральне питання і чи є політична користь від того, щоб їм не платити? Подібним чином розгорнулася дискусія, оскільки американські фірми медичних ліків були значною мірою виключені з режиму санкцій і продовжують вести бізнес в Росії.

Щодня вранці автобуси безкоштовно перевозять миколаївців (жінок з дітьми, пенсіонерів) на захід. Дехто з місцевих, виїхавши до Польщі з дітьми, запитує у земляків про допомогу російською мовою.

Увесь в світ підтримує Україну в боротьбі. У 2007 році я мав честь тренуватися в школі бойових мистецтв у Токіо. Керівництво цієї школи зв’язалося зі мною і попросило передати всім добрим людям України їхні молитви і найщирішу підтримку в справедливій боротьбі. Правду кажуть, що зараз світ поділився на людей і русскіх...

Мені 82 роки. Я належу до вікової категорії „діти війни“. І не очікував, що доля зробить мене й „дідом війни“. Слава Богу за це. Я щасливий, що дожив до цієї війни, бо це священна війна.

8 березня у бібліотеці Інституту св. Володимира, в залі Музею Союзу українок Канади відкрито виставку „Борщів. Леґенди і спадщина“. Показано понад 30 прекрасних борщівських сорочок. Дарія Дяковська запросила нас увійти і подивитися виставку борщівських сорочок.

Дуже, дуже вам вдячний, що ви опублікували мій вірш про війну. Світ мусить про це знати. Я зараз один у Києві, родина на більш-менш спокійній Черкащині. Написав ще один антивоєнний вірш, який вам пропоную.

Десь за годину до світанку
та менш, ніж тиждень до весни
в околицях столиці, зранку
буття змінилось на кошмарні сни.