Browsing: Історія

Сьогодні увесь світ дивиться на Київ, на горах якого дві тисячі років тому апостол Андрій Первозваний пророче передбачив український здвиг, який вирішує майбутній шлях розвитку людства: чи впадемо у вічне рабство чи повернемо назавжди свободу, як Божу благодать для себе й усіх навколо нас.

У Розсошинцях і Мордві (у 1946 році село перейменоване на Крас­носілля) на хуторі у нас було багато землі, дві віялки, свині, корови. Розкуркулили у 1929 чи 1930 році. Діда ще й хотіли посадити. Було дві хати. Дід поставив собі хату, а коли родився ще один син, Демид, то поставив другу хату. Виселили з обох хат. Дядько Демид утік на Дніпро­петровськ з жінкою і сином. Баба Наталка, дідова жінка, не пускала нас у колгосп. Усе у нас позабирали. А жили у батьків моєї матері – у Івана Заболотнього. У нього було 16 дітей та видавила їх віспа.

КРОПИВНИЦЬКИЙ. – У селі Єми-лів-ці Голованівського району  Дер-жавне політичне управління (ДПУ) у 1930  році  виявило „групу колишніх керівників  петлюрівсько-повстанського руху, які групують навколо себе куркульсько-кримінальний елемент“. Мова про Вознюків – Гаврила, Дмитра та Михайла (не брати, по-батькові – в усіх різне), Гната Гло-бенка та батька і сина Завальнюків – Мефодія і Йосипа.

З нагоди зимових олімпійських ігор ініціятива „Архіви діяспори“ опублікувала унікальні кадри 1947 року про українську гокейну команду „Лев“ у таборі переміщених осіб у Міттенвальді, Німеччина. Ці кадри є частиною фільму режисера з діяспори Богдана Солука „У таборах втікачів у Німеччині“, 1949 рік. Фільм віднайдено у Голивуді, у приватному архіві сина режисера Юрія Солука. Ця кіноплівка провела там понад 70 років.

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила постанову „Про Державний герб України“, якою ухвалено Тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України. Крім того, у постанові зазначалося, що зображення Державного герба України поміщається на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов’язковим дотриманням пропорцій затвердженого зображення герба.

12 січня виповнилося 50 років від початку операції КҐБ „Блок“ проти діячів української культури, науки, духовности. Це був справжній погром українського шістдесятництва, коли за ґратами опинилися літературний критик Іван Світличний, філософ Євген Сверстюк, публіцист В’ячеслав Чорновіл. Цього ж дня або впродовж неповних півтора року були арештовані поет Василь Стус, письменник Іван Дзюба, математик й публіцист Леонід Плющ, багатолітній в’язень сталінських таборів Данило Шумук, лікар Микола Плахотнюк, інженер-економіст Зиновій Антонюк, реставратор Олесь Сергієнко, поет Іван Коваленко, бібліотекарка Надія Світ­лична, лікар Семен Ґлузман, мистець-реставратор Олесь Сергієнко, філософ Василь Лісовий, науковець Євген Пронюк, учитель Василь Овсієн­ко, літературознавець і перекладач Валерій Марченко.

Лев Ґец – один з плеяди тих видатних українських художників початку ХХ ст., котрі стали до мольберта за часів Першої cвітової війни. Він народився 13 квітня 1896 року у Львові в багатодітній родині друкаря. У 1903 році батько віддав його до української народної початкової школи-гімназії ім. Маркіяна Шашкевича, де вперше проявилися його малярські здібності і виняткова композиційна майстерність.

Союз українок (СУ) є однією з найвідоміших жіночих організацій України, яка розпочала свою діяльність ще у 1917 року та діяла до кінця 1930-их років.

„Український визвольний рух, наша національна революція є міцна та незнищима саме завдяки ідеалістам й жертовним борцям“, – ці слова належать видатному українському вченому-правникові, талановитому науковцеві й досліднику, здібному журналісту й публіцистові, провідному діячеві ОУН й політв’язневі Борисові Вітошинському, який народився у княжому місті Перемишлі 18 серпня 1914 року.

Близько 1508 року козацьким отаманом Остафієм Дашкевичем споруджено дерев’яний Воскресенський храм, де у свій час був настоятелем, майбутній Київський митрополит Іов Борецький.

Свою назву Константинопіль зав­дя­чував римському імператорові Константинові Великому. В 324 році від Різдва Христового він переніс столицю Римської імперії далеко на схід, у Візантію - місто, розташоване на Босфорі.

Щороку напрередодні Великодня приходила до нас тітка Кася, і вони з мамою разом складали якісь речі у квадратний пакунок, який потім тато забивав маленькими цвяшками. Одного разу я навіть несла його на пошту. Адресований він був на село Дрогобицького району до жінки на ім’я Фєня. Якось я запитала, що то за Фєня, якій щороку треба робити стільки подарунків. Але мама виявилася майстринею жартом відповідати без відповіді.