Browsing: Premium

Зеновій Красівський. „Доро­гов­кази Зеновія Красівського“, Видав­ництво Лілея-НВ. 2021. 110 стор.

Василь Шляхтич. „Мій поетичний сад“. Хмель­ницький, Видавець Стасюк Л. С., 2021. 182 стор.

Зофія Коссак-Щуцька. „Пожари­ще“. Переклад: Лев Хмельковський. Львів. „Свічадо“. 2021. 304 стор.

Владика Венедикт Алексійчук. „Про покликання людини. Роздуми і свідчення“. Львів. „Свічадо“. 2021. 400 стор.

12-19 жовтня у рамках діяльности й у співпраці з Українським кризовим медіяцентром відбулася візита групи журналістів з України до Естонії. Про це розповів один з учасників української делеґації, відповідальний редактор Черкаського сайту „Прочерк” Назарій Вівчарик.

Мені було вельми прикро довідатись, що відійшов від нас Микола-Святослав-Гордій Кравців, генерал Армії США, який народився у Львові і виростав у Пласті. Після Другої світової війни я був студентом української гімназії в таборі переміщених осіб у Байройті, Німеччина. У Пласті я очолив гурток „Чорних котів“, а пізніше мене вибрали курінним куреня ім. Івана Богуна. Я мешкав у бурсі.

Листопад для українців та людей доброї волі є часом вшанування жертв Голодомору, жахливого і сплянованого сталінсько-радянським режимом голоду українців на теренах центральної, східньої і південної України та Кубані у 1932-1933 роках. Примусове та довготривале голодування мільйонів українців призвело до смерті принаймні 10,5 мільйонів згідно найновіших розслідувань! Це була навмисна політика як реакція на спротив волелюбного селянства проти введеної колективізації у 1928 році, коли забирали приватні ділянки, худобу та сільськогосподарське знаряддя до колгоспів, примушували до праці в колгоспі, де платили збіжжям, якого було мало прогодувати родину.

Проведено перше в історії України всеукраїнське опитування „Обізнаність мешканців України про діяспору та ставлення до неї“. Метою опитування було дізнатися не лише про рівень знань і зацікавлення населення України темою українців за кордоном, але й отримати дані про ставлення громадян України до своєї діяспори, підтримку населенням виділення коштів з державного бюджету України для діяльности українських організацій за кордоном, залучення української діяспори до роботи у керівних органах державної влади України, до економічної діяльности, освіти.

Про Лесю Українку в різні часи написано й говорено багато. У радянські часи вона поставала соціялісткою, революціонером-демократом.

„Послідовна речниця української ідеї, цілковито незалежна від російських впливів поетка, іронічна й скептична в оцінці імперських авторитетів і цінностей мислителька. Свого часу було зроблено все можливе, щоб такої Лесі Українки ми не побачили...

КИЇВ. – У Національному запо­віднику „Софія Київ­ська“ відбулася загальнонаціональна презентація книги „Україн­ська державність: історико-правничі нариси“. Унікальна книга-фоліянт під час презентації у древньому Софій­сь­кому соборі зайняла своє почес­не місце поряд з клейнодами і булавою гетьмана Івана Мазе­пи, котра згодом перейшла до Пилипа Орлика, та ориґіналом „Пактів і конституції прав і вольностей війська Запо­розь­кого“, які прибули із Швеції і виставлені під омофором святої Оран­ти.

ЗНАМ’ЯНКА, Кірово­градська область. – У містечку oблаштували пoе­тичну алею. Ініція­торами проєкту стала молода родина Віталія та Хрис­тини Зайченків. Втілено йoгo з фінансовою допомогою Еврo­пейського Сoюзу та Бри­танської ради в Україні. В. Зай­ченкo вважає, щo така пoетична алея – єдина в Україні.

Нікого в політичному звіті не здивувала ця новина з уст очільника путінської дипломатії Сергія Лаврова: з 1 листопада Росія повністю згортає діяльність свого постійного представництва при штабквартирі НАТО. Причиною цього рішення Лавров назвав позбавлення брюсельської акредитації восьми працівників представництва, що, мовляв, „унеможливлює його нормальну працю“. Певна річ, він „скромно“ промовчав, що тих вісім росіян займалися в НАТО шпигунством, а не дипломатією.