Browsing: Premium

Колишній міністер культури Росії Володимир Мединський добре відомий на постсовєтському просторі своєю особливою запопадливістю у відродженні старих російських історичних мітів і створенні нових. Тепер цей діяч є помічником російського президента Володимира Путіна‚ теж неабиякого майстра спотворювати минуле в імперських інтересах і видавати чорне за біле. Нам би на цю немудру політизацію історії посміхнитися і махнути рукою: мовляв‚ як їм хочеться жити у неправді‚ то нехай і живуть.

Та проблема в тому‚ що цією неправдою непогамовна російська пропаґанда намагається засмітити весь світ‚ зокрема наш‚ український‚ змусити його дивитися на історію московськими очима. Згадаймо хоч би історіографічний „шедевр“ В. Путіна‚ що Росія у „Великій вітчизняній війні перемогла б і без України“.

Кримінально-політичний суд над українським істориком і дисидентом Валентином Морозом відбувся 17 листопада 1970 року. Кілька дисидентів були викликані радянським урядом давати свідчення для звинувачення проти підсудного. Серед них була художниця Алла Горська, яка відмовилася свідчити так само, як і інші. Усе ж В. Мороз був засуджений за антирадянську аґітацію і пропаґанду до 14 років.

28 листопада 1970 року А. Горська поїхала в село Васильків Київської области біля міста Фастів до дому свекра, щоб забрати швейну машинку. Вона не повернулася додому. Її чоловік Віктор Зарецький занепокоєний пішов за нею наступного дня. Будинок у Василькові був замкнений. Того ж дня свекра знайшли без голови біля колій на сусідньому фастівському вокзалі. Через три дні полі­ція змусила відкрити двері до будинку свекра у Василькові. У підвалі знайшли тіло А. Горської. Посмерт­ний медичний аналіз показав, що вона зазнала удару в потилицю.

ЧЕРКАСИ. – 28 грудня 2020 року в Черкаському державному технологічному університеті (ЧДТУ) відбувся Міжнародний онлайн круглий стіл „Відроджуємо усипальницю засновника української держави Богдана Хмельницького в Іллінській церкві у Суботові“, присвячений 425-річчю від дня народження Б. Хмельниць­кого.

Організатором і модератором заходу виступив відомий український історик, провідний науковий співробітник Інституту історії України Національної Академії Наук України, директор Науково-дослідного інституту козацтва Тарас Чухліб. До участи у заході запросили відомих українських, британських, канадських, турецьких, польських, шведських, російських істориків та науковців.

БЕРЕЖАНИ, Тернопільська область. – Упродовж 2020 року воїни військової частини А 3200 вчергове виконували завдання в зоні проведення Операції об’єднаних сил та в пункті постійної дислокації. Особовий склад частини повернувся з виконання бойових завдань із забезпечення проведення операції об’єднаних сил на території Донецької і Луганської областей у місті Часів Яр Донецької области. Під час повсякденної діяльности виконувалися завдання з переобладнання техніки та засобів зв’язку новітніми зразками. Протягом 2020 року силами особового складу частини переобладнано і видано у війська шість одиниць техніки і 134 одиниці новітніх засобів зв’язку.

КИЇВ. - 16 жовтня 2020 року в Національному музеї історії України (НМІУ) урочисто відкрито виставку „Золото Поділля: історія народів“. На ній представлені найвідоміші старожитності, які зберігає Вінницький обласний краєзнавчий музей та НМІУ. Експонати відображають матеріяльну культуру багатьох народів – від трипільської культури до середньовіччя.

Проєкт з міжмузейного обміну, започаткований НМІУ, почався з колекції Вінницького обласного краєзнавчого музею. Виставка містить понад 400 артефактів – срібло, золото, бронза, бурштин, кераміка.

Виставка „Золото Поділля: історія народів“ триватиме до кінця лютого 2021 року.

КИЇВ. – 19 грудня 2020 року Україна, а також українці у світі відзначили 100-річчя українського письменника, пра­возахисника, засновника Української Гельсінкської Групи, Героя України Миколи Руденка. 17 грудня в Націо­нальній спілці письменників України відбувся вечір його памяті, в якому взяли участь голова спілки Михайло Сидоржевський, голова Київської спілки письменників Борис Пономаренко, письменниця Тетяна Майданович, поет­ка Валентина Козак, котрі поділились роздумами про ролю М. Руденка в літературному і громадському житті України. Про його твори розповіли Володимир Ковтунець та Володимир Петрук. На пошану М. Руденка і його дружини Раїси прозвучали пісні на вірші поета у виконанні композиторки Ольги Янушкевич та автора-виконавця Юрія Кобзаренка.

Польська журналістка, письменниця, сценаристка Моніка Собень-Ґурська у своїй книзі „Українки. Що думають про поляків, у яких працюють?“ спробувала краще роздивитися українських трудових міґранток у Польщі та відійти від стереотипного сприйняття „заробітчанок з України“ як здебільшого обслугововуючого персоналу.

Щоб охопити якнайширше коло міґранток, авторка показує не тільки прибиральниць та доглядальниць: в її книжці є перукарки, манікюрниця та візажистка (хоча це теж доволі типово), а також журналістка, страхова аґентка та кілька бізнесвумен і менеджерок. М. Собень-Ґурска зауважує, що 15 відс. українок працюють в міжнародних корпораціях, закладах культури та освіти.

Книга „Кам’яної справи художник“ до 140-річчя з дня народження відомого українського архітекта, цивільного інженера, професора Миколи Дамілов­ського видрукувало київське видав­ницт­во „Фенікс“. Її написав про свого односельця член Національної спілки журналістів України Микола Гринь.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. у сузір’ї україн­ських зірок будівничих-архітектів та цивільних інженерів яскраво засіяла зоря уродженця села Козацького на Чернігівщині Миколи Даміловського. Онук сільського священика, син свя­щеника цього ж Свято-Миколаївського храму, пішов іншим шляхом і після закінчення земської школи став гім­назистом при історико-філологічному інституті князя Безбородька в Ніжині, а після завершення там навчання освою­вав інженерно-будівельне та архі­тектурне мистецтво в Петербурзькому інституті цивільних інженерів, який закінчив з відзнакою, а його прізвище золотими літерами навічно занесли на дошку слави і пошани цього вузу.

ДНІПРО. – Свого часу на сторінках журналу „Бористен“ з’явилася вірші вихованця Дніпровського дитячого будинку з вродженими та придбаними фізичними вадами Петра Сабатина. У передмові до невеличкої добірки ми розповіли про непросту долю хлопця. Поезії зацікавили членкинь 96-го відділу Союзу Українок Америки з Дітройту. Українських жінок за океаном схвилювала і непроста життєва ситуа­цію хлопця і його щирі вірші. Ініція­торкою опіки над П. Сабатином стала довголітня приятелька щомісяч­ника „Бористен“ Лідія Таращук.

Завдяки небайдужим союзянкам наша редакція з приємністю передала П. Сабатинові новий сучасний ноутбук. На той час, ставши повнолітнім, він полишив сиротинець й оселився в старечому домі.

Олександр Масляник — письменник, публіцист, редактор журналів „Гуцульщина і Покуття“, „Ґражда“, член Національних спілок письменників і журналістів України, заслужений журналіст України, лавреат літературних премій ім. Ірини Вільде та Володимира Винниченка, премії ім. В’ячеслава Чорновола, автор книг художньої прози, лірики, есеїв, сценаріїв та продюсер ряду телефільмів, численних публікацій у українській та зарубіжній періодиці.

Прочитала його нову книгу. З кожною прочитаною сторінкою разом з автором починаєш переживати все, що твори­лося з українцями. Читаєш і жахаєшся, з яким сатанинським надхненням та умислом Москва нищила українців.

Автор цієї книги, відомий україн­ський письменник Юрій Коваль, наро­джений у степах України, прямий нащадок запорозьких козаків, які після погрому Січі російським військом, розбрелися в широкі українські степи. Та й сама назва малого міста, в якому народився автор книги, свідчить про те, звідки прийшли ті люди – Новомир­город.

Вже в першому оповіданні „Тітка Горпина“ звертає увагу правдивий опис життя звичайних людей-трудівників за совєтської дійсности. Важка праця, мізерні заробітки, низький добробут. І серед цієї людської бідноти, яка вже звиклася із таким життям, знайшлася людина, яка намагається заробити кілька карбованців працею рук, бо уміє шити одяг на машинці „Зінґер“). Себто, за совєтськими законами, це спекуляція, незаконне збагачення.

ЗБАРАЖ, Тернопільська область. – Одним з важливих напрямків роботи Національного заповідника „Замки Тернопілля“ є пошук та налагодження зв’язків із видатними земляками, які проживали чи і зараз проживають в еміґрації. А все почалося з невеликої статті в столичній газеті „Без цензури“, в якій описувалась нелегка доля двох сестер Оленських – Аркадії та Христини в США. Стаття потрапила в поле зору науковців ще тоді Державного історико-архітектурного заповідника в Збаражі. Далі йшло листування з чоловіком художниці А. Оленської – професором Володимиром Петришиним, його візита до Збаража, пересилка полотен дружи­ни, влаштування кількох виставок в музеях України. У висліді цієї співпраці у 2006 році фондову колекцію заповід­ника поповнили 62 твори живопису і графіки американської художниці українського походження.