Browsing: Редакційна

Темою „number one“ в українській суспільно-політичній думці останнього тижня стала дивна‚ відірвана від реальности‚ надія президента Зеленського на зустріч з Путіном. І це вже навіть не надія: голова Офісу Андрій Єрмак дістав цілком конкретне доручення організувати таку зустріч.

Жахливий стан українських автомобільних доріг став загальнонаціональною проблемою. Протягом останніх 30 років витрати на ремонт і будівництво автомобільних шляхів в Україні не забезпечували відновлення їх належного стану. Втім, останніми роками уряд суттєво збільшив витрати на автошляхи та взявся за наведення ладу в автодорожньому господарстві. Однак, враховуючи застарілість цієї проблеми і маштаби країни, стає очевидним, що розв’язання проблем, накопичених у цій сфері української економіки, вимагатиме величезних витрат протягом значного часу.

Якщо хтось з читачів „Свободи“‚ прочитавши заголовок цієї редакційної статті‚ здвигне плечима і подумає: „А хіба той ворог колись відходив від нашої брами?“‚ то він матиме глибоку рацію. В українській історії‚ котра від самих своїх початків і до нинішнього дня є історією боротьби за свободу і незалежність‚ не було ні дня‚ ні хвилини‚ аби цей історичний ворог відступив від нас хоч на крок. Та найбільше нещастя України – в особливій‚ нелюдській підлості цього ворога‚ в його сатанинській підступності‚ в патологічній схильності до обману і до побудованої на обманах політики. Насправді він завжди стояв і стоїть по нашому боці брами‚ тисячами способів сіючи зло й отруту всередині нашого національного дому‚ тисячами способів убиваючи нашу національну душу‚ унеможливлюючи остаточне відродження нашої нації.

Після втрати влади стратегічна команда Петра Порошенка розділилась на два табори: одні пропонували йому піти з активної політики, інші, в тому числі сам П. Порошенко, воліли активної участі в політичному житті. Але не лише інстинкт політичного самозбереження, але й жага реваншу керували П. Порошенком. Він досі вірить у сказані ним в останні дні влади слова: „Я повернуся“.

Чергове загострення збройно-конфліктної ситуації на Донбасі не є великою новиною‚ бо напруження там‚ з безпосередньої вини Москви‚ сьомий рік поспіль є щоденним явищем. Але цього разу дійшло до межі‚ коли міжнародна спільнота вже далі не може заплющувати очі на розбійницьку поведінку Росії‚ зокрема на нове‚ 26 березня‚ порушення режиму припинення вогню і вбивство чотирьох українських вояків.

Цього року календар розділив Великоднє свято у православних, католиків та протестантів майже на місяць. У багатьох наших читачів відразу постали запитання: чому так сталося?

Питання подвійного громадянства давно вже не нове і дедалі актуалізується. Міґраційні процеси у світі з одного боку дають людям можливість успішніше влаштувати особисте життя‚ а з другого – нерідко ускладнюють це життя.

У 2020 році, відповідно до Закону України „Про політичні партії в Україні“ право на отримання державного фінансування отримали п’ять політичних партій. 5 травня 2020 року партіям надано понад 70,8 млн. грн. на фінансування їхньої діяльности за другий квартал 2020 року.

1 березня у Києві відбувся Всеукраїнський форум „Україна – 30. Розвиток правосуддя“. Суспільство почуло від президента Володимира Зеленського те‚ що бажало почути ще від першого‚ а відтак від усіх наступних президентів – про намір ґрунтовно реформувати судову систему. Трохи прикро: на тридцятому році відновлення державної незалежности України – ще лише про намір. То можемо уявити‚ скільки гострих‚ болючих проблем створило для людей за три десятки літ успадковане з радянських часів судівництво – від судів найнижчої‚ районової‚ ланки до Конституційного суду‚ що‚ за словами В. Зеленського‚ „став синонімом недовіри“.

Глухий кут у переговорах щодо Донбасу, зміна влади у США і падіння рейтинґів змусили Президента Володимира Зеленського піти у відкритий наступ на проросійські сили в Україні.

Минулого вівтірка‚ 23 лютого‚ відбулася важлива для України подія в міжнародному контексті: Генеральна асамблея ООН на своєму засіданні слухала доповідь Постійного представника України в ООН Сергія Кислиці про ситуацію на українських територіях‚ окупованих Російською Федерацією. Ініціятива цього засідання походила від української сторони і пов’язана з двома спонукальними обставинами.

14 квітня 2014 року виконувач обов’язків Президента України Олександр Турчинов оголосив початок Антитерористичної операції (АТО) на Донбасі із залученням Збройних сил України. Таке рішення було ухвалено після захоплення сепаратистами під керівництвом спецслужб Росії українських міст Слов’янськ, Краматорськ і Дружківка. В умовах неспротиву місцевих силових структур України, а іноді й відкритої співпраці, невеликі штурмові загони російських диверсантів у наступні дні взяли під контролю Горлівку та інші міста Донеччини і Луганщини. Перекинуті у район Слов’янська та Краматорська спецпідрозділи СБУ й Збройних сил України прийняли перший бій зранку 13 квітня у Семенівці, передмісті Слов’янська, потрапивши у засідку проросійських бойовиків.