Browsing: Історія

Україна доволі широко відзначила 150-річчя Лесі Українки та Василя Стефаника. Але якось в тіні залишився ювілей ще одного їхнього однолітка, який за вкладом в українську культуру цілком сягає маштабу згаданих постатей. Йдеться про Володимира Гнатюка (1871–1926), якому в травні цього року виповнилося 150 років з дня народження.

Нещодавно отримав листа від своєї подруги Аліції Гайдул, яка написала: „Ти, як історик, краще мене знаєш, що ні один диктатор не помер у власній постелі з блискавкою в руках в оточенні родини“. Я подумав, а й дійсно так: доля „великих диктаторів“ минулого століття – Гітлера, Муссоліні і Сталіна – була страшною і для них самих.

Після Другої світової війни провідники США, Великобританії й СССР українські землі Закерзоння приділили Польщі. В результаті цього рішення між Польщею і Україн­ською РСР було прийнято договір про „обмін населення“ (українців і поляків) між тими країнами.

26 червня виповнилося 100 років з дня народження закарпатського прозаїка і драматурга Юрія Керекеша (1921–2007). Його ім’я не надто відоме за межами рідного краю, але на Закарпатті – це помітна постать літературного процесу, а його оповідання, сповнені життєвої драматургії та художньої довершености, і нині беруть за душу. Однак‚ в даному разі варто глянути на нього як на представника міжвоєнного покоління, яке починало свій творчий шлях з... російської мови.

21 липня виповнилося 115 років від дня народження Олени Теліги (1906-1942) – української поетки, публіцистки, літературного критика, провідної діячки ОУН. Хоча поетична спадщина Олени Теліги кількісно невелика (відомо лише 38 віршів), за змістом вона має неперевершену вартість.У ній прозвучав її неповторний голос, притаманна її творчості особливість, яку літературознавці визначили як „пасіонарність любовної лірики“.

Незалежній українській державі – 30-ий рік, і хоча вона має свою частку проблем та недоліків, схильність до принципів демократії є дуже сильною її стороною. Принаймні дві масові революції демонстрували, що громадянське суспільство та його роля, визначені ООН та теоретиками демократії, дуже живі в Україні.

Імена родини Коссаків знакові не лише для Дрогобича. Уродженці міста Григорій Коссак, Зенон Коссак залишили свій вагомий слід в історії боротьби українців за незалежність і свободу нашої держави. До цієї когорти належить, безперечно, доктор права Олекса Коссак (1887-1942), який пов’язав свою долю з Коло­миєю.

26 червня 1951 року співробітники державної безпеки Станіславської (тепер Івано-Франківської) області знищили спогади черкащанки Ольги Чемерис про Голодомор 1932-1933 років та інші її міркування щодо українського визвольного руху.

У життєтворчому спадку Тодося Осьмачки не знаходимо жодних спогадів про його дідів та бабів як по батьковій, так і по материній родовій гілці (а це таки серйозна основа для духовного заживку дітей, для пам’яті роду). Очевидно, що майбутній мистець не зазнав такого дарунку – пізнання мудрости від баби та діда через їхню ранню смерть – ще до його появи на світ.

9 квітня у „Свободі“ було поміщено статтю Михайла Шитка про Златопільську гімназію, де згадується один із Холодноярських отаманів Олександр Кваша. Його правнук – мій одноклясник Віталій Кваша. Надси­лаю вам його спогад про отамана, який вдалося почути від старшого родича.

Сотник Січових Стрільців Іван Анд­рух зробив здавалося неможливе. Співучасник створення Євгеном Коновальцем Української Військової Організації (УВО), відпоручник УВО для східніх земель України таки успішно добрався до Києва й в грудні 1920 року, в умовах жахливого кривавого комуністичного терору відгалужив УВО в Наддніпрянщині під наз­вою „Військова Організація Січо­вих Стрільців“ (назва в 1921 році уточнилася як Українська Військова Орга­нізація), взявся за повстання.

Нещодавно сестра відомого українського письменника, мовознавця, громадського діяча Олекси Різниківа Валентина Осинська подарувала мені книгу краєзнавця і письменника з Вінниччини Івана Малюти „Двічі не вмирати”. Це просто унікальне видання, яке ламає стереотипи. У ньому йдеться про фронтовика і в’язня ҐУЛаґу Ігоря Доброштана, який був серед очольників повстання каторжників у Воркуті.