Browsing: Історія

Імена родини Коссаків знакові не лише для Дрогобича. Уродженці міста Григорій Коссак, Зенон Коссак залишили свій вагомий слід в історії боротьби українців за незалежність і свободу нашої держави. До цієї когорти належить, безперечно, доктор права Олекса Коссак (1887-1942), який пов’язав свою долю з Коло­миєю.

26 червня 1951 року співробітники державної безпеки Станіславської (тепер Івано-Франківської) області знищили спогади черкащанки Ольги Чемерис про Голодомор 1932-1933 років та інші її міркування щодо українського визвольного руху.

У життєтворчому спадку Тодося Осьмачки не знаходимо жодних спогадів про його дідів та бабів як по батьковій, так і по материній родовій гілці (а це таки серйозна основа для духовного заживку дітей, для пам’яті роду). Очевидно, що майбутній мистець не зазнав такого дарунку – пізнання мудрости від баби та діда через їхню ранню смерть – ще до його появи на світ.

9 квітня у „Свободі“ було поміщено статтю Михайла Шитка про Златопільську гімназію, де згадується один із Холодноярських отаманів Олександр Кваша. Його правнук – мій одноклясник Віталій Кваша. Надси­лаю вам його спогад про отамана, який вдалося почути від старшого родича.

Сотник Січових Стрільців Іван Анд­рух зробив здавалося неможливе. Співучасник створення Євгеном Коновальцем Української Військової Організації (УВО), відпоручник УВО для східніх земель України таки успішно добрався до Києва й в грудні 1920 року, в умовах жахливого кривавого комуністичного терору відгалужив УВО в Наддніпрянщині під наз­вою „Військова Організація Січо­вих Стрільців“ (назва в 1921 році уточнилася як Українська Військова Орга­нізація), взявся за повстання.

Нещодавно сестра відомого українського письменника, мовознавця, громадського діяча Олекси Різниківа Валентина Осинська подарувала мені книгу краєзнавця і письменника з Вінниччини Івана Малюти „Двічі не вмирати”. Це просто унікальне видання, яке ламає стереотипи. У ньому йдеться про фронтовика і в’язня ҐУЛаґу Ігоря Доброштана, який був серед очольників повстання каторжників у Воркуті.

Крейсер „Варяг“ продали Китаю за 20 млн дол. 14 жовтня 2000 року. Нині цей крейсер є першим бойовим китайським авіоносцем, добудований під керівництвом миколаївців у Китаї.

Щодо діяльности ОУН на Черка­щині в обласному архіві є справа № 12688 про Лисянське підпілля ОУН у двох томах (керівник організації – Степан Лесюк).

Мені особливо цікаво було читати про в’язнів радянських концтаборів Півночі Росії, бо сам я народився в післятабірній Інті у батьків, яких нещодавно звільнили.

5 серпня 1975 року газета „Свобо­да“ повідомила, що 25 липня, у пізній вечірній час, помер на 56-му році життя, вертаючись автомобілем із засідання Українського крайового комітету 200-річчя Америки і 100-річ­чя Українського поселення, співредактор „Свободи“, видатний журналіст-публіцист та політичний і суспільно-громадський діяч д-р М. Сосновський. Покійний осиротив дружину Оксану та ближчу і дальшу родину.

До 100-річчя з дня народження народного єпископа Закарпаття.

1 квітня мав святкувати своє 80-річчя Юрій Марґітич‚ молодший брат легендарного єпископа Мука­чівської греко-католицької єпархії Івана Марґітича. Та 15 лютого 2021 року Юрія Антоновича несподівано не стало, хоча й він устиг напередодні взяти участь у вшануванні сторіччя з дня народження свого знаменитого брата в Ужгороді, Хусті та в селі Боржавське на Виноградівщині. Нині із великої родини залишилися живими лише дві сестри владики та чимало племінників.

29 квітня виповнюється 140 років від дня народження Катерини Рубчакової (Коссаківни; 1881-1919) – української драматичної актриси і співачки (ліричне сопрано). Ще за життя вона стала легендою. Талано­вита та вродлива, Катерина Рубча­кова дарувала у найвіддаленіших куточках своє мистецтво українському народові. На сцені Катерину називали галицькою Заньковецькою, у співі – Крушельницькою.

КРОПИВНИЦЬКИЙ. – Цього історика навряд чи пам’ятають навіть у професійних колах. У розквіті сил, коли більшість його колеґ тільки піднімаються до вершин творчости, розвитку, професійної реалізації, він змушений був відійти від наукової діяльности тільки тому, що належав до ближнього кола людини, яку безмежно поважав і мав за приклад для себе, але яку тодішня влада вважала ворогом. Мова йде про учня і помічника Михайла Грушевського, Павла Глядківського.